Блог декана

DSC 8295ШАНОВНА ГРОМАДО ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ!


Навчальний 2017-2018 рік невблаганно тікає в історію! Залишилися лише літні сесії і випуски бакалаврів всіх форм навчання, і студентська когорта піде на канікули.
Але уже сьогодні можна зробити попередні підсумки нашого життя у минулому році, зробити вагомі акценти на позитивних миттєвостях студентських буднів і навіть просіяти крізь сито принципового і об'єктивного журі наші спільні спроби зробити студентське життя цікавим і незабутнім.
А це, насамперед, навчальний процес (заступник декана професор Священко З.В.). Впродовж року вирішено низку актуальних питань, які є вагомими чинниками навчального процесу – від складання навчальних програм до затвердження нових навчальних планів.
Іншим вагомим чинником, що нагадує студентському і викладацькому загалу, що ми – ВУЗ, є наукова робота (заступник декана з наукової роботи доцент Бержанір А.Л.). Ми досить пристойно завершуємо минулий навчальний рік. Історичний факультет упродовж навчального року відвідали відомі на Україні та за її межами люди.
Третім китом на якому тримається слава факультету є виховна і спортивна робота. Мабуть не лишилося поза увагою студентської ради (голова Пересунько Мирослава) жодної історичної події, яка б не стала предметом обговорення у студентській сім'ї факультету за керівництва заступника декана з виховної роботи кандидата історичних наук Шауренко А.В. Слід згадати хоча б деякі: День студента, День збройних сил України, новорічно-різдвяні дійства, День Соборності України і трагедії Крут, 100-річчя УНР і Центральної Ради, Дні науки в університеті, конкурс «Оскар», день Чорнобильської трагедії і чужої війни в Афганістані, Всесвітній День вишиванки. А як зустрічала громада факультету тих воїнів, яких обпалила на Сході війна, тих матерів, діти яких віддали життя за Україну!
Сподіваємося, що новий навчальний рік стане ще насиченішим у названих номінаціях. Тому всім абітурієнтам у 2018 р., які ще вагаються, куди піти навчатися, ми пропонуємо наш історичний факультет, колектив патріотичний і дружній, факультет з іменами і традиціями, де кожен зможе знайти себе як патріот і громадянин України.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Віртуальний тур

tUDPU

Наші переваги:

- Сучасна якісна історична освіта;
- Практика у складі академічної археологічної експедиції;
- Педагогічна практика у кращих методистів шкіл м. Умані;
- Участь у міжнародних програмах навчання за кордоном;
- Навчання на військовій кафедрі;
- Аспірантура з історії України;

- Найнижчі в регіоні ціни за контрактну форму навчання


50

СОЛДАТИ СВОБОДИ

    День Збройних Сил України – святковий день на честь ЗСУ. Встановлений постановою Верховної Ради України у 1993 р. Відзначається щорічно 6 грудня – у день ухвалення 1991 р. Закону України «Про Збройні Сили України».

11

  Цього року історичний факультет став ініціатором проведення свята з нагоди дня Збройних сил України у формі своєрідного поетичного звіту про славні сторінки становлення українського воїнства в роки формування незалежної Української Держави.

1  Особливо захотілося виконавцям поетичних творів торкнутися сьогоденної воєнної героїки, показати всю нікчемність і надуманість претензій до нашої Свободи і Незалежності, до державної цілісності і безпідставність Кремлівських мрійників поневолити народ, який пізнав сутність свободи. Хіба не можуть зрозуміти вони, що перемогти народ, який захищає своє родинне, де лишили сліди його діди і батьки, неможливо? Це така проста істина, яку в українській школі вивчають у першому класі. Дуже прикро, що її не знають московські політики. Або не хочуть знати…
   Зате цю істину усвідомили солдати Свободи – Українські Збройні Сили. Честь і слава їм – нащадкам славної військової традиції Української Держави, які у боротьбі з ворогами у сьогоднішньому протиборстві гібридної війни на Сході не щадять свого життя за нашу святу Незалежність!
Досить вдало був вибудований сценарій поетичного вечора, згідно якого підібрано і поетичні напрацювання. В основному вони торкалися поетичної творчості декана історичного факультету Анатолія Карасевича. Прозвучали вірші у виконанні студентів різних курсів з його збірок «Філософія війни», «Нерв», «Памʼять».
   Так, вірш «Постать» (читав Березовський Владислав) присвячено тим найріднішим, які чекають воїнів з війни. Навіть тоді, коли втрачено останні надії, але лишається віра і надія для інших, що їх завжди чекає кохана дівчина чи дружина:

10

Росою вимилась земля і вже тепло від сонця жмень,
Спішить, щоб свої руки простягнути до людської плоті.
Від річки стежка за селом, де вона ходить кожен день,
Щоб залишились вічно в пам’яті вони нескорені і незабуті.

   Війна принесла біду для рідного краю. Більше 10 тисяч воїнів нової української армії повернулися до рідної домівки в двохсотих. Мова сьогодні йдеться не про окремих солдат, а про цілі взводи і роти, які загинули на Сході в уже відомих усьому світу битвах із загарбниками. Це Іловайськ і Широкіне, Донецький аеропорт і Дебальцеве, та ряд інших суворих випробувань де формувалася українська військова Гвардія. Якраз одній із трагічних сторінок цієї гібридної війни присвячений вірш «Летовище» (читав Кобзаренко Олександр):

 9

Бій стихав, кров стікала по стінках окопу додолу,
Взвод атаку відбив – захистив України поріг.
А він в небо дивився, як зірвалася зірка й по колу,
Опустилась солдату до натруджених бійнею ніг.

    Досить переконливо і актуально прозвучав вірш «Філософія часу» (читала Радчук Анюта). Той чеканний вогонь надії і перемоги на Сході чекають всі українські матері, щоб в мирній тиші зібратись по-сімейному за столом, де мама скаже:

І щоби мати за столом сказала всім в нагаду,
Та тільки так, щоби почув весь невгамовний світ,
Все можна в світі цім простити, діти, лиш не зраду,
Бо вона знищить родословної Вкраїни цвіт.

    А Владислав Кавецький запропонував вірш «Пом’янемо їх», після виконання якого була запропонована символічна Хвилина Мовчання.

Давайте пом’янемо їх – колись і нас згадають,
І квіти в памʼять на могили мовчки покладемо,
А потім стіл накриємо їм вдячно, вони знають,
Що ми сьогодні до них нині всі прийдемо

7

8

    А потім настала найурочистіша мить – прозвучали вірші про найріднішу людину – солдатську маму. Різні були ці рядки, в яких і біль, і надія, і спогади. Так, Марія Пащенко зачитала вірші «Ви не помітили» і «Прости, синочку»:

6

 

Ви не помітили, як впали воїни лицем на Схід у січі,
Щоб ще два метри в хліб засіяли в майбутнім їх сини.
Ти не забудь про подвиг цей і в поминальнім спічі
Згадай всім поіменно поколінням у майбутнім від весни.

     А Артем Лукієнко прочитав вірш «Лист з війни», як сповідь сина про нове бачення майбутнього України після закінчення війни:

5

Тому солдатом, мамо, став я назавжди, пробач –
І не посію хліб я більше, як бувало до війни, у поле.
Я хочу бачити тебе на полі тім, матусю, ти не плач,
Бо воно наше на віки, те рідне поле волошкове.

   Ми знаємо нині, бо сама дійсність сьогодення це підтверджує і переконує, що війна – це злочин перед людством, це загальнонародне горе, це невиправдані втрати і нестерпний біль! Але, одночасно, визвольні війні, а сьогоднішня російсько-українська війна саме така, бо народ України бореться за свою незалежність і цілісність, породжують підґрунтя для звитяжного героїзму, високого патріотизму, жертовної любові і високого справжнього кохання! Саме такій темі було присвячено вірш «Два озера» (читала Юрченко Вікторія). Це хвилююча сповідь про кохання пораненого бійця Української Армії і його вірної половинки, в очі якої, як два бездонних озера, він закохався ще до фронту. І коли він майже втратив зір і замкнувся в своїй особистій трагедії, зʼявилася ВОНА…

4

І в оцій пустоті, що під настрій влаштована спрутом,
Що всіх нищив підряд - бо війна без пощади і слів.
Появилась ВОНА, та єдина, що справилась з лютим
Відгодованим звіром, що мільйони солдатів вже з’їв.

Солдат знову відчув, як з’явилась надія ще жити,
Ніби в руки хтось вклав з полонини знайому косу.
І йому захотілось десь в Карпатах в покіс траву збити,
Та ще й очі, два озера сині, шепотіли: «Коханий, спасу».

   А потім до слова запросили декана Карасевича А.О., який познайомив шановану аудиторію з новими віршами із збірки «Душа», презентація якої, як пообіцяли, відбудеться до третіх роковин від дня Дебальцевської трагедії 20 лютого 2018 р. Вірші були різні – вони відображали той період становлення української національної ідеї, який переживає наша Україна. Та головним у виступі автора була тема Збройних Сил України, їх відродження в непростий час протистояння російської агресії, вказано на етапи становлення зовсім іншої вітчизняної армії, від тої, яку ми мали продовж останніх 25 років:

3

Я вдивляюсь в обличчя української нової армії,
Навіть чітко відчув, як у ритмі їх бились серця.
Чверть століття співали прокремлівські військові нам арії,
Та навалу російську зупинила на Сході оця.

     Піднімалися питання і проблеми материнської долі. Особливо вразив вірш «НЕДОКАЗАНЕ…»

Доброго здоров’я Вам, мамо, пишу свій лист з війни,
Місяць підсвітив папір, щоб краще міг я бачити.
Ви сьогодні, мамо, перед боєм знов прийшли у мої сни,
Я питаю в неба зоряного - щоби це могло для мене значити?

Небо підказало, що чекає зустріч з Вами непроста,
Повернуся скоро від цих злих боїв до витоків я роду.
Щоб торкнутись серцем, мамо, до святого першого поста,
Й зрозуміти суть того буття, як основи кожного народу.

Тож привіт всім землякам, а Вам, матусю, добрих снів!
Він піймав себе на тому, що покликав так її уперше.
Ніби серцем зрозумів - світ війни на доброту вже так збіднів,
Спакував в двохсоті всю духовність і за гідність вмерших.

Його в вічність, як дідів колись, все село несло в Аїд,
Повернувся син, як обіцяв в окопі мамі, до свого порогу.
Через день листа принесли їй ще у свіжий на могилі слід,
Запізнився листоноша і біду вручити вчасно не мав змогу.

    Вечір поезії вдався, і аудиторія, за попередніми розмовами, отримала заряд у дусі патріотичного виховання. І десь закрадається думка, а це було видно по очах присутніх, хтось після закінчення дійства перегляне раніше бачений світ з позиції мудрості і правди. А найголовніше, мабуть, що молодь, а 407 аудиторія була заповнена повністю, отримала нове бачення про тих Солдат Свободи, які повсякденно ціною життя захищають їх спокій.

2

   Хочеться окремо подякувати організаторам вечора Людмилі Гекалюк і Анні Шауренко за сценарій і підбір виконавців, ведучим Радчук Анюті і Кавецькому Владиславу, всім названим виконавцям і присутнім в аудиторії за підтримку задуманої ідеї та одностайність у любові до України і зневаги до її ворогів.
Слава Україні!
Слава нації!