День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні або День перемоги – державне свято та вихідний день в Україні, який офіційно відзначають українці 9 травня з 2016 р. на заміну радянському святу «День Перемоги», яке відзначали у СРСР, а потім в Україні до 2015 р. включно.

      «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» ухвалено як державне свято 9 квітня 2015 р. Верховною Радою України – проект закону № 2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 рр.» у рамках голосування за пакет законів про декомунізацію.

       Історичний факультет УДПУ імені Павла Тичини проявив напередодні й у саме свято активну патріотичну активність і громадянську позицію.

      У День пам'яті та примирення, присвяченого пам'яті жертв Другої світової війни, що відзначається щорічно згідно Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, викладачі і студенти взяли активну участь у покладанні квітів і проведенню роз’яснювальних бесід  у містях, де нацисти залишили у пам’яті уманчан найбільше незгладимого лиха і невтамованого болю за воїнами загиблими в Уманській Ямі і ростріляними у Сухому яру. Бо люди завжди залишаються такими тільки при одній святій умові – коли вони залишають у  своїй пам’яті всіх, хто сказав «Ні!» нацизму. І як солдат залишився на своєму почесному посту захисника Вітчизни згідно присяги, яку склав не за політичним та ідеологічним замовленням, а відповідно найвищого вияву людськості – своїй солдатській совісті.

      Вчинити по-іншому в Україні не можуть тому, що кожен день проходять біля символів тієї Великої війни – обелісків і памятників, схиляють голови до вічного вогню. На полях Великої війни, у партизанських загонах і підпільних організаціях, в формуваннях УПА віддали своє життя більше 10 мільйонів українців за очікуваний день Перемоги. І він прийшов у кожну оселю переможців, які з гідністю захищали свою землю 1418 днів і ночей, кували перемогу у тилу і на фронтах ціною свого власного життя й здоров’я. Прийшов 73 роки тому зі слізьми на очах і з великою вдячністю Солдатам Свободи.    

    А 9 травня викладачі і студенти факультету були на покладанні квітів на Алеї Слави, де покояться визволителі Уманщини. Прийшли, щоб віддати шану тим воїнам, відгуки солдатської доблесті яких сьогодні продовжили на Сході їхні внуки і правнуки.

ВІЧНИЙ ПОКЛИК

Вчергове травень в квіті величавім,

Для мене він завжди монументальний.

Вже стільки літ я промовляю «Славім!»,

Й спішу до тебе, Переможцю, славний.

Щоб Вам за подвиг поклонитись в ноги,

І мовить вдячно «Умань всіх Вас пам’ятає!».

Я переконаний, що Ви були не Боги,

І бій останній, був для всіх не раєм.

Для Вас ми діти – у постійнім звіті,

В подяку квітнуть постаменти в травні.

А Ви завмерли в камені й граніті,

Як символ ратний за побіди славні.

Велика Перемога – Ваш був сенс життя,

А нині воїни на Сході відгук Вашій славі.

Ви повернули мир у світ із небуття,

Вам слава й пам'ять в сонячній Варшаві.

І в Златі Празі, і Софїї й вдячний Рим,

І Трептов Парк Вас славить в обелісках.

Бо знає світ – не буде той більше чужим,

Хто рідним став у пожовтілих списках.

Роки втекли в історію – відгомоніли весни,  

Прибралась Умань знову у бузковий цвіт.

Я вкотре біля Вас, щоб в пам'яті принести,

Пошану й вдячність за спасенний Вами світ.