Блог декана

DSC 8295ШАНОВНА ГРОМАДО ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ!


Навчальний 2017-2018 рік невблаганно тікає в історію! Залишилися лише літні сесії і випуски бакалаврів всіх форм навчання, і студентська когорта піде на канікули.
Але уже сьогодні можна зробити попередні підсумки нашого життя у минулому році, зробити вагомі акценти на позитивних миттєвостях студентських буднів і навіть просіяти крізь сито принципового і об'єктивного журі наші спільні спроби зробити студентське життя цікавим і незабутнім.
А це, насамперед, навчальний процес (заступник декана професор Священко З.В.). Впродовж року вирішено низку актуальних питань, які є вагомими чинниками навчального процесу – від складання навчальних програм до затвердження нових навчальних планів.
Іншим вагомим чинником, що нагадує студентському і викладацькому загалу, що ми – ВУЗ, є наукова робота (заступник декана з наукової роботи доцент Бержанір А.Л.). Ми досить пристойно завершуємо минулий навчальний рік. Історичний факультет упродовж навчального року відвідали відомі на Україні та за її межами люди.
Третім китом на якому тримається слава факультету є виховна і спортивна робота. Мабуть не лишилося поза увагою студентської ради (голова Пересунько Мирослава) жодної історичної події, яка б не стала предметом обговорення у студентській сім'ї факультету за керівництва заступника декана з виховної роботи кандидата історичних наук Шауренко А.В. Слід згадати хоча б деякі: День Української Армії, День студента, День Збройних сил України, новорічно-різдвяні дійства, День Соборності України і трагедії Крут, Дні науки в університеті, конкурс «Оскар», день Чорнобильської трагедії і чужої війни в Афганістані, Всесвітній День вишиванки. А як зустрічала громада факультету тих воїнів, яких обпалила на Сході війна, тих матерів, діти яких віддали життя за Україну!
Сподіваємося, що новий навчальний рік стане ще насиченішим у названих номінаціях. Тому всім абітурієнтам у 2018 р., які ще вагаються, куди піти навчатися, ми пропонуємо наш історичний факультет, колектив патріотичний і дружній, факультет з іменами і традиціями, де кожен зможе знайти себе як патріот і громадянин України.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Віртуальний тур

tUDPU

Наші переваги:

- Сучасна якісна історична освіта;
- Практика у складі академічної археологічної експедиції;
- Педагогічна практика у кращих методистів шкіл м. Умані;
- Участь у міжнародних програмах навчання за кордоном;
- Навчання на військовій кафедрі;
- Аспірантура з історії України;

- Найнижчі в регіоні ціни за контрактну форму навчання


50

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ

User Rating: 0 / 5

Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

         

          

        23 травня 2018 р., освітянський світ історичної Уманщини збіднів ще на одну людину, яка залишила помітний слід у формуванні його перлин мудрості і доброти. Пішла із життя Людмила Григорівна Лисенко. Пішла тихо, непомітно, з почуттям виконаної місії, яку вона проводила в пошуках істини все своє життя, щоб цей незвичайний і суперечливий світ став коли-небудь добрішим для її дітей, онуків, друзів і всіх тих майбутніх державотворців, яким вона віддавала кожен день набуті в університетах знання й ім’я нашої України та загальної ідеї людськості.

      Це була гарна душею і серцем людина, Освітянин з великої літери, яка не шукала ласого шматка у житті, а наполегливо з освітянської і життєйської позиції кожен день впродовж 39 років бездоганної роботи в стінах Уманського університету несла світле і вічне в студенську громаду, була тією вагомою складовою колективу кафедри, якою ми будемо гордитися завжди. Гордитися її чесною і принциповою життєвою позицією та громадянським відношенням до виконання освітянської місії.

      Людмила Лисенко прийшла у наш колектив у 1977 р. після завершення навчання на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Диплом з відзнакою і неординарне мислення підсвідомо визначив її у лідери кафедри і на все життя визначив той колектив, за єдність якого вона боролася до останнього дня. Вона знайшла свою святу місцину у житті, і неспокійне освітянське життя її помітило і допомогло статися як особистості. Тут вона захистила дисертацію, стала доцентом, Відмінником освіти України, завідувачем кафедри. Тут вона плакала, коли боліло Україні, тут вона посміхалася, коли у державі було свято. Усміхалася і кожен, Божий день віддавала серце дітям, як заповідав Василь Сухомлинський…

Пробач, що світ тепла такий несправедливий –

Когось, не по заслугах перед Богом він пригрів,

А іншому в дорогу, смуток вічний, в недожату ниву,

Щоб уже потім, в світлій пам’яті народній, жив

І Ти пройшла той Соломонів суд, де вирок правди,

Пройшла достойно, відтіняючи добро від зла.

Щоб в цім путі, що витканий із істини, не було зради,

Ти свою сутність, як і личить Освітянину, знайшла.

Сльоза прощальна у твої сліди в стежках до Бога,

В подяку людськості за невгамовність на святім посту.

Як вдячність вчителю і та у спадок вже учнівська змога,

Нести у світ осиротілий святу пам'ять й теплоту.

завантаження

Історичний факультет, колеги і друзі покійної, вся студенська громада висловлюють щирі співчуття рідним та усім, хто мав нагоду знати Людмилу Грирорівну Лисенко.

Вічна пам'ять!