ІCТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ!

ОГОЛОШЕННЯ


viber 2023 11 20 17 24 20 361 1 

 


viber 2023 11 20 17 24 20 361 1 

50

КОЛІЇВЩИНА 1768-1769 рр.: ВЕКТОРИ ІСТОРІОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ (До 250-річчя Великого Повстання)

Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

              

    Останнім часом розробка і роз’яснення проблем, що стосуються гайдамацького руху  і подій під назвою «Коліївщина» у 1768-1769 рр. на Правобережжі потребують конструктивних уточнень.  Виникає необхідність розглянути окремі аспекти проблеми, вирішення яких є принципово важливим у наш час, а саме – визначення місця і ролі Коліївщини у визвольній боротьбі українського народу у ХУІІІ ст. Вагомим у цьому плані є такі завдання – на основі опрацьованих архівних джерел висвітлити нові історичні реалії і бачення в українській історіографії тих полум’яних подій і героїки українського народу у боротьбі за державність, як територіальну, так і релігійну. Це потрібно сьогоднішнім поколінням, цього вимагає від нині живущих і тих хто захищає кордони України національна пам'ять вдячного українського народу.

1

     З іншого боку, після вшанування 200-річчя Коліївщини і видання ювілейного збірника учасників урочистостей у 1970 р., чогось подібного у названій тематиці історичного знання Україна не знала. За пятдесят років вийшло чимало художніх творів, статей, аналітичних матеріалів у різноманітних виданнях. Але конференцій і інший наукових форумів всеукраїнського масштабу не було. Хоча питання Гайдамаччини і Коліївщини  неодноразово включалися у коло обговорюваних проблем.

     У 1989 р. світ побачила книга Григорія Храбана «Спалах гніву народного». У 1993 р. в Уманському державному педагогічному інституті (нині університеті) до 225-річниці Коліївщини були проведені Всеукраїнські читання і видано збірник «Коліївщина: повертаючись до надрукованого». Появилися книги і статті про Максима Залізняка та Івана Гонту, їх соратників і послідовників. У цьому плані слід  назвати  – Валерія Смолія, Тараса Чухліба, Юрія Мицика, Євгена Луняка, Олександра Гуржія, Євгена Букета та ряду інших.  На історичному факультеті УДПУ імені Павла Тичини була створена творча група (Анатолій Карасевич, Владилена Сокирська, Вікторія Карпенко) для упорядкування архівної спадщини Г.Ю.Храбана з гайдамацького руху ХУІІІ ст., яка з різних причин не дійшла до читача у радянські часи. У 2011-2012 рр. видано дві книги – «Гайдамаччина» і «Коліївщина». З’явилася нагальна потреба уже у суверенній Україні знову повернутися до тих буремних років 250-річної давнини і з позиції національного бачення ідеологічно заангажованих подій минувшини  уже у новій українській історіографії дати подіям Гайдамаччини і Коліївщини об’єктивну і науково вивірену оцінку.

     Саме цим проблемам і було присвячено проведення Всеукраїнської конференції «Коліївщина 1768-1769 років. Козацько-гайдамацьке повстання на Правобережній Україні: історичні реалії та національна пам'ять», яка відбулася 9 червня 2018 р. в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.

2

     Організаторами конференції стали Інститут історії України НАН України, УДПУ імені Павла Тичини, ЧНУ імені Богдана Хмельницького, Уманська міська рада, Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань».

35063582 576073656108276 882369140831027200 n

     Оперативно спрацював оргкомітет Всеукраїнської конференції. На пленарному засіданні і роботі двох секцій поділилося думками майже півсотні науковців названих структур. А всього у конференцзалі центрального корпусу Уманського університету булі присутні більше сотні доповідачів і слухачів. Це професорсько-викладацький склад Уманського університету, студенти історичного факультету, вчителі шкіл міста і району. Міську владу представляли заступник міського голови Юлія Малішевська і Наталія Вдовиченко - начальник відділу у справах сім’ї та молоді Уманської міської ради. Досить солідно представили своїх учителів місто Христинівка і Христинівський район (12 осіб), місто Гайсин представляла делегація воїнів - учасників російсько-української війни, були представники з міста Любашівка. На пленарному засіданні і у дискусії взяли участь представники громадських організацій міста – «Уманський фонд імені Максима Залізняка та Івана Гонти» (Валерій Кислинський - секретар фонду, Микола Житнухін – член правління), «Регіональний кординаційний центр народного мистецтва» (координатор і член ради Володимир Лопушан), «Уманський  козацький кіш імені Івана Гонти» (кошовий отаман, генеральний хорунжий УК Володимир Сивак, члени УКК Кирилюк Леонід, Сергій Захарчук), Уманський краєзнавчий музей (Надія Тульчинська, Наталія Білоус), волонтерська організація «Разом», науковий співробітник Вижгородського історико-культурного заповідника Вадим Перегуда, Тетяна Старовойтова (Уманський професійний аграрний ліцей) та ряд інших учасників ювілейного дійства.

34962318 576073166108325 8635194300235251712 n

     А розпочалися урочистості з покладання символічної корзини з квітами в кольорах державної символіки України до пам’ятника Гонті і Залізняку. Зі словами вшанування пам’яті героїв минувшини, учасників повстання «Коліївщина», виступили  декан історичного факультету професор Анатолій Карасевич і доктор історичних наук, головний науковий співробітник  інституту історії України НАН України Тарас Чухліб. Пролунав Гімн України у виконанні всіх присутніх на урочистій церемонії.

7

8

4

 11111

viber image

5

     З вітальним словом на пленарному засіданні виступила проректор з наукової роботи і міжнародного співробітництва, професор Владилена Сокирська, модератор конференції. Від міської влади вітальне слово виголосила заступник міського голови Юлія Малішевська.

35053892 576073699441605 5313134661256347648 n

35156893 576073322774976 8274145949035528192 n

     На пленарному засіданні були заслухані такі доповіді: «Свідомісні цінності та історична пам'ять учасників Великого Повстання 1768-1769 рр.: українці, поляки, євреї, росіяни» - Тараса Чухліба, доктора історичних наук, головного наукового співробітника  Інституту історії України НАН України, директора Інституту козацтва імені Степана  Бандери. «Уманські маєтки Францішка Салезі Потоцького в 30-70 рр. ХУІІІ століття» - Ігоря Кривошеї, кандидата історичних наук, професора кафедри всесвітньої історії та методик викладання УДПУ імені Павла Тичини, ученого секретаря Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань». «Чи освячував Мельхиседек Значко-Яворський «гайдамацькі ножі»? – такою була доповідь Олени Дзюби, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту історії України НАН України. «Коліївщина очима французьких сучасників» - такою була тема виступу  Євгена Луняка, доктора історичних наук, професора Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. «Протоколи допитів полонених гайдамак, як джерело до вивчення діяльності загону отамана Савки Майбороди» - розглядав Іван Синяк, кандидат історичних наук, старший  науковий співробітник Інституту історії України НАН України. «Бунчуковий товариш Федір Маркович у дзеркалі свого тестаменту» - тема доповіді Ірини Кривошеї, доктора історичних наук, професора кафедри всесвітньої історії та методик викладання УДПУ імені Павла Тичини. Про «Сільське духовенство Південної Київщини у міжконфесійній ситуації кінця ХУІІІ ст.» говорила Тетяна Кузнець, доктор історичних наук, професор завідувач кафедри Історії України УДПУ імені Павла Тичини. «Отаман-розвідник Яків Сачко-Довгошиєнко» - тема виступу Євгена Букета, члена правління Національної Спілки краєзнавців України, журналіста та громадського діяча.

34882930 576073139441661 6854894978397634560 n

35050554 576073346108307 3642092615869923328 n

35072291 576073456108296 925759692183961600 n

35114719 576073482774960 2356069404745138176 n

 34811339 576158262766482 5743838641738743808 n

35082809 576073519441623 6271291639646388224 n

 35081635 576073562774952 6386973993898868736 n

35143925 576073669441608 8925441537194590208 n

 35225477 576158252766483 4011248327726202880 n

     Те, що Всеукраїнська конференція розпочала свою роботу 9 червня  - символічно. Тому, що саме у цей день, чверть тисячоліття тому, повстанці розпочали облогу Умані. Взяли місто-фортецю наступного дня, щоб у чергове в історії боротьби рішуче заявити своїм гнобителям, що український люд заслуговує значно кращої історичної участі. Як підтвердження цьому і ті перші, хай і незначні, але вагомі, соціально-політичні зрушення. Це і обіцяна воля народу на визволеній території з під польської шляхти і орендаторів-євреїв, це і ліквідація витонченої роками і десятиріччями експлуатації населення Правобережної України, і виділення земельних наділів збіднілому селянству.

     Після здобуття 10 червня Умані повстанські загони розташувались табором поблизу міста. А самою головною подією у політичних перегонах Коліївщини було обрання Радою повстанців гетьманом Правобережної України і князем Смілянським одного із ватажків повстання - Максима Залізняка. Івана Гонту Рада обрала полковником і князем Уманським. Ця подія сталася в Умані 21 червня 1768 р. І вона ще суттєвіше наголосила на вагомості подальших владотворчих намірів керівників повстання і мало не до серцевого нападу довела російську імператрицю.

     Гайдамацьке військо поділялося на 16 сотень на чолі з сотниками. Військова і цивільна влада зосереджувалась у канцелярії при повстанському війську. У червні-липні 1768 р. на Правобережжі діяло близько 30 загонів на чолі з гайдамацькими ватажками Микитою ШвачкоюАндрієм ЖурбоюСеменом Неживим, П. Тараном, С. Лепехою, Іваном Бондаренком, Я. Релятеєм, Н. Москалем та іншими. Повстання загрожувало перекинутися на власне землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на Запорожжя. 

35069887 576073176108324 6790837186150268928 n

35123780 576073602774948 4150790264690049024 n

     З Петербурга і Варшави полетіли петиції до військових підрозділів, що вичікували височайшого Указу, щоб учергове задушити волелюбні прагнення українців. Вони пам’ятали Хмельниччину і не могли допустити появи нового державного утворення у ХУІІІ ст. з характерними ознаками козацької республіки середини ХУІІ ст. Тим паче, що рішення Переяславської ради від 8 січня 1654 р. не підтримали ряд відомих представників козацької старшини - полковники - Іван Богун, Осип ГлухГригорій ГуляницькийІван СіркоПетро ДорошенкоМихайло Ханенко. Відмовилися присягнути козацькі полки - Брацлавський, КропивнянськийПолтавський (царських представників там побили киями), Уманський, деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом Сильвестром Косівим. Не присягла російському царю і Запорізька Січ.   

     Катерина ІІ і Боярська дума не могли не помітити, що Коліївщина має генетичний зв'язок з подіями визвольних змагань українців середини минулого століття. Трагічні наслідки «Руїни», обездолення українців породили міграційні процеси на Лівобережну Україну, розширили там соціальну базу козацтва і на основі цього привели до появи гадамацьких ватаг як своєрідної передачі естафети у боротьбі за виживання. Не випадковим є той факт, що у Верлановій революції (1734-1735 рр.) і Коліївщині (1768-1769 рр.) особливо активними були ті запорізькі козаки, діди яких емігрували у часи «Руїни» на Лівобережжя.

35082690 342116189649510 8747395261371777024 n

     Катерина не могла цього не розуміти, тому що достовірна інформація їй поступала як з Правобережжя від генерала М. Кречетникова, так і з Варшави, від короля Речі Посполитої і її фаворита Станіслава Понятовського. І вона наказала придушити повстання. 26 червня 1768 р. російські частини генерал-майора Михайла Кречетникова оточили повстанський табір і по-зрадницьки схопили  керівників повстанців М. ЗалізнякаІ. Гонту та С. Неживого, а їхні загони роззброїли.

     Завдяки поемі Т. Шевченка «Гайдамаки» в колі літераторів, а часом і деяких істориків, склалася думка про Гонту, як про вбивцю двох своїх малолітніх синів, які перебували під впливом матері-католички і навчалися у базиліанській школі. Проте це не більше ніж художній прийом поета з метою надати описаним у поемі подіям шекспірівської трагедійності. Насправді ж Гонта мав чотири доньки і одного сина, таких же ревних православних, як і їх мати. Не був він і таким кровожерливим, як його намагалися показати польські джерела. Навпаки, Гонта врятував життя двох старших дітей католика уманського губернатора Младановича — 18-річну Вероніку Кребс і 7-річного Павла, надавши їм охорону, коли над їх сімейством нависла смертельна небезпека.

     Російські війська генерала Кречетникова, скориставшись безпечністю ватажків повстання, жорстоко придушили його, підступним шляхом захопивши у полон близько 900 гайдамаків. З керівників повстання врятувався лише сотник Уласенко, який втік до Молдови, прихопивши з собою сина Ґонти — єдиного з сімейства, хто уникнув тяжкої кари за батька. Дружина і чотири дочки Ґонти були схоплені, публічно висічені різками і відправлені на заслання. Все їх майно привласнив генерал Кречетников.  За поширеною у Розсішках легендою, родичі Ґонти, щоб уникнути подальших переслідувань, змінили своє прізвище на Максименко, тому прізвище Ґонта нині у селі відсутнє.

     Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів) кинули в яму. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у селі Серби поблизу Могилева-Подільського, який після десятиденних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на довічну каторгу до рудників Нерчинська, де він, мабуть, і помер. Ґонту присудили до страти. Страта повинна була тривати два тижні: протягом 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги, на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову.

    Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання під час виконання вироку: «Гонта вийшов на страту з лицем спокійним і веселим, наче направлявся до кума на іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Гонта сказав: «От, казали, що буде боляче, насправді ні крихти не болить!».

   Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти йому голову, хоча  вирок наказав закінчити виконувати згідно протоколу уже на трупові.

35143532 576073299441645 1771851434698997760 n

     Це все почули присутні на пленарному засіданні конференції. У них була можливість почути відповіді на запитання, які поступили від слухачів. Всі отримали кваліфіковані відповіді і трактування непростих історичних ситуацій під час Великого Повстання українського народу.

     У процесі реєстрації і проведення Всеукраїнської конференції була розгорнута книжкова виставка наявних у бібліотеці УДПУ імені Павла Тичини тематичних видань.

35226919 342116449649484 8138517680761077760 n

    Оргкомітет дякує всім, хто був задіяний у підготовці і проведенні Всеукраїнських урочистостей, присвячених героїці борців за свободу і історичну доленосну участь нашого народу.

    Слава Україні!