12 жовтня 2018 р. о 16.00 в історико-архітектурному заповіднику «Стара Умань» (директор ВЛАДИСЛАВ МИРОНОВИЧ ДАВИДЮК) було відкрито виставку світлин відомого військового фотографа-волонтера ДМИТРА МУРАВСЬКОГО. Дмитро народився у Києві, займався до війни бізнесом. Але ось уже чотири роки знімає війну на передовій. Нещодавно презентував унікальну книгу «ЧЕРЕЗ ВІЙНУ: ПОГЛЯД ВОЛОНТЕРА». Ця книга документує період від зими 2013 р. й до літа 2017 р. Від майданної героїки та боїв на передовій до волонтерських маршрутів і параду в оновленій уніформі, від барикадних «касок» до сучасних тактичних шоломів, від броньованих тракторів до новітньої воєнної техніки. Майже триста сторінок, насичених кадрами й текстами, вибраними з десятків тисяч знімків, із тисяч людських доль, із терабайту файлів.

Ця книга світлин яскрава демонстрація того, як українці стояли у смертельній січі з ворогом і як вистояли. І всупереч, і завдяки. Волонтери й ЗСУ, місцеві мешканці й ДУК ПС, у бою, у побуті, зосереджені, веселі чи не дуже, монументальні й емоційні. Портрети, панорами, випадкові кадри.Це просто потрібно побачити і ще раз пережити відображене на світлинах разом з його героями. Книга демонструвалася на виставці військовим журналістом ІРИНОЮ САМПАН.

На виставці представлено ряд світлин Дмитра Муравського, які він зняв у районі бойових зіткнень під Авдіївкою, де 29 січня 2017 р. загинув наш земляк, Герой України, майор АНДРІЙ КИЗИЛО. Ту укріппозицію, де це сталося, бійці символічно назвали «Орел». Саме таким був позивний у нашого земляка. «Мій головний принцип – мої світлини не продаються. Але їх можуть використати всі бажаючі», - сказав в інтерв’ю журналістам Дмитро Журавський. Саме з цієї причини фотограф-волонтер відмовився від гонорару за книгу, а з видавництвом «Люта справа» було обговорено умову згідно якої десять відсотків від виручки буде спрямовано на допомогу ЗСУ і створення меморіалу імені Андрія Кизила.

                                                     Фото Дмитра Муравського    

Захищаючи позицію «Орел» пізніше, ВАСИЛЬ ТАРАСЮК зупинив ворожий танк. При цьому він заборонив своїм підлеглим бійцям  відступати зі словами: «Тут загинув Андрій Кизило, тут його кров. Ми не можемо відступати». Тоді ж Василь був важко контужений. У серпні, на День Незалежності, він отримав звання Героя України.

На відкриті виставки світлин були присутні і поділилися своїм баченням дійства воїни-учасники російсько-української війни, міськрайонна волонтерська організація «РАЗОМ» і модератор дійства СЕРЕДЮК ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ, представники громадських організацій міста і всі небайдужі до подій на Сході України. Саме цей біль і надія на перемогу прозвучали у виступах КОСТЯНТИНА АКСАМІТНОВА, ПЕТРА СОЛТИСА, ІВАНА КУЗЬМЕНКА.

Досить символічно прозвучала МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ  Й НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ ДО ПОКРОВУ СВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ у виконанні ієрея ДМИТРА БЕЛЕЯ, настоятеля парохії Собору Пресвятої Богородиці УГКЦ.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини  представляли на виставці декан історичного факультету, професор, Заслужений працівник освіти України, АНАТОЛІЙ КАРАСЕВИЧ і ВОЛОДИМИР ЛОПУШАН, який підготував фотосесію світлин. «Виставка світлин, – сказав у своєму виступі декан, - це яскрава демонстрація нашої незламності у боротьбі за Незалежність України. Це своєрідний пам’ятник тим, хто залишився навіки на її кордонах. Вона потрібна майбутнім поколінням і безумовно займе достойне місце в історії формування святої пам’яті поколінь». Він запропонував шанованій аудиторії свій вірш «Боже, поможи» зі збірки «ДУША» (А.О.Карасевич. -Умань: ВПШ «Візаві», - 2018 р. – 210 с.).

БОЖЕ, ПОМОЖИ

Боже! Як зробити світ цей більш мудрішим?

Знищить злий весь умисел на користь теплоти.

Непотрібно нам чужого – нам свого б тепла побільше,

Щоби в ногу з світом правди свою істину нести.

Щоби мати змогла в мирі гідно стрітить свого сина,

А він роду поклонився, як в нас личить, у віках.

Щоб красу душі народу - благодаті та іскрина,

Як світлина в долі Нації і Свободи хист в руках.

Як вбоялися всі люди за майбутні перегони,

Як в Кремлі нам намагались пояснити сенс життя,

Як мільйонний стрій прогнали через тюрми і крізь зони,

Щоб рабами нас зробити й ввести Кодекс каяття.

Ми не бачили причини – де їм каятись повинні?

Може перші не були Ми в давнину у місті Град?

Чи на чайках крізь Евксінське, коли ще московські злидні,

Жили в хащах, як ті звірі - у Нас був вже зорепад.

Боже, милостивий наший! Ти, як самий наймудріший!

Підкажи, як жить народу, що пішов на святу січ?

Щоб не сивіли матусі і не зміг вже нехрист більше,

Вбити мудрість українську і у землю святу спіч.

Зведи в Праведне всіх поле - розкажи усьому світу,

Що народу України вік в своїх світанках жить.

Ми довели всьому люду, що всі варті жить без гніту,

Будем спільність формувати, що до мудрості зорить.

«Ще молимось за Божу опіку над усіма воїнами, які виконують свій обов’язок захисту Вітчизни – щоб Бог зміцнював їхні відвагу й мужність та охороняв від ворогів видимих і невидимих, - Господи, вислухай і помилуй» - сказано в МОЛИТВІ ЗА УКРАЇНУ  Й НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ ДО ПОКРОВУ СВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.

СЛАВА УКРАЇНІ!