На світанку 11 листопада 1918 р. у Комп'єнському лісі, у штабному вагоні командуючого військами Антанти французького маршала Фоша німецька делегація на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Ерцбергером підписала перемир'я, запропоноване союзним командуванням. Об 11 годині ранку пролунав сигнал «Припинити вогонь!». І припинили. Чомусь пропозиції у Мінську сьогодні залишаються лише на папері…

Більше сто років тому сталося те, що здавалося неможливим: цивілізований світ раптово охопила наймасштабніша війна за всю історію людства. Вона перекроїла усю світову карту і поклала кінець існуванню чотирьох могутніх імперій.

Перша Світова війна — це глобальний збройний конфлікт, який розвивався перш за все в Європі від 28 липня 1914 - 11 листопада 1918 рр., в якому брало участь 38 держав із населенням 1,5 млрд мешканців. Під час неї загинуло понад десять мільйонів солдатів і цивільних мешканців.  10 млн було поранено. Конфлікт мав вирішальний вплив на історію XX ст.

За підрахунками істориків, у Першій Світовій по обидва боки фронту — з боку Російської та Австро-Угорської імперій — воювали приблизно 4,5 мільйони українців. У російській армії нараховувалося 4 млн українців, в австрійській — близько 500 тис. Українці, мобілізовані в армії цих країн, вимушені були воювати один проти одного. У російській армії не було створено жодного українського національного формування. Тобто 4 млн мобілізованих українців були розпорошені по всіх фронтах. А ось в австрійській армії було одне українське національне формування — це легіон Українських січових стрільців, вихідців з Галичини та інших західноукраїнських земель, що перебували у складі Австро-Угорської монархії.

Спусковим гачком для початку Першої Світової війни став смертельний постріл 19-річного боснійського серба Гаврила Принципа у престолонаслідника Австро-Угорської імперії Франца Фердінанда, так зване Сараєвське вбивство. Він був членом організації «Млада Босна», метою якої було об'єднання усіх південних слов'ян та визнання їхньої незалежності від Австро-Угорської імперії. 

Здавалося б, - навіщо згадувати справу минулих й давніх часів? Та попри те, що з початку масового світового вбивства минуло сто років, історики не даремно стверджують, що усі значущі конфлікти сучасності - наслідки Першої Світової війни - війни, яку необхідно, врешті-решт, закінчити.

Але повернемося до 1914 р. Європа переконана - війна в еру такого стрімкого технічного прогресу неможлива й безглузда. Справжній бестселер в Європі у 1911 р. - книга англійського журналіста Ральфа Норманна Енджелла «Велика ілюзія». Випущена 2-х мільйонним тиражом, перекладена на 25 мов, «Велика ілюзія» стверджувала: «Економічно неможливо одній нації підкорити або знищити іншу...»; «В умовах економічної взаємозалежності війна, збагачуючи агресора, загрожує як переможцю так і переможеному...»; «Війна веде до руйнування міжнародної торгівлі та кредиту»; «Війна - неможлива!». Але усі ці тези виявилися тим, чим і були названі - великою ілюзією.

Гаврило Принцип (зліва), Ерцгерцог Франц Фердінанд (справа)

У червні 1914 р. генерал збройних сил австрійської армії і престолонаслідник Франц Фердінанд інспектує навчання недалеко від сербського кордону. До візиту Франца Фердінанда у Сараєво готувалися заздалегідь. Його чекали. Не тільки градоначальники, «роззяви», а й... терористи. Убивши Франца Фердінанда, вони хотіли привернути увагу до своєї землі. На кортеж престолонаслідника чекали шестеро терористів. У кожного - пістолет, бомба і ампула з отрутою. Отрута - для себе. Але один із сербів розгубився й втік, другий - теж. Третьому не пощастило - його букет з бомбою відкинув сам Франц Фердінанд. Будучи хорошим мисливцем, він славився швидкою реакцією і сам встиг відкинути дивний предмет, що летів у його бік. Бомба вибухнула під колесами наступного автомобіля. Дивно усе обернулося для Гаврила Принципа. Почувши крики й звук вибуху бомби, побачивши кортеж, який швидко їхав геть, він здогадався, що план був провалений. Втомившись від переживань - терористи чергували на набережній із самого ранку, - він пішов перекусити у кафе Моріца Шиллера. Виходячи із закладу, Принцип побачив прямісінько перед собою машину Франца Фердінанда. Реакція була блискавичною. Терорист вихопив з кишені браунінг і зробив два постріли. Франц Фердінанд був поранений у шию, а Софія у живіт. Софія, яка як стало відомо, була вагітна, померла одразу. Фердінанд, який не міг повірити, що вона померла, намагався її розбудити, знесилився через п'ять хвилин та швидко помер.

28 липня 1914 р. Австро-Угорська імперія оголосила війну Сербії. 2 серпня Росія вступила у війну з Австро-Угорщиною і Німеччиною. 3 серпня Німеччина оголосила війну Франції і 4 серпня - Бельгії. Того ж дня Великобританія оголосила війну Німеччині. 6 серпня війну Росії оголосила Австро-Угорщина. Жорна Першої Світової війни закрутилися, набираючи обертів.

Трьох терористів засудили до смертної кари через повішення. Гаврила Принципа, як неповнолітнього, чекали 20 років ув'язнення. Насправді, як з'ясувала знімальна група документального  фільму «Перша Світова. Справа Принципа», Гаврила був старшим, аніж було написано у документах про народження. Вирок він сприйняв приречено, оскільки вже був хворий на туберкульоз, і хвороба прогресувала. Камера - крихітна, темна, сира, без вікон. Як небезпечний злочинець, він був прикутий за ноги до стіни. Читати було заборонено, говорити - ні з ким.

Ерцгерцог Франц Фердінанд з родиною

Відомо, що перед смертю Гаврила Принципа відвідував психіатр з Відня. Пізніше, у своєму щоденнику доктор Паппенгейм напише: «Він завжди нервовий. Голодний. Самотність. Ані повітря, ані сонця... Більше ні на що у житті не сподівається. Життя пропало. Він не хотів бути героєм. Він просто хотів померти за ідею. Не може повірити, що світова війна почалася через нього...».

Насправді головне у цьому документальному розслідуванні, на думку творців картини - аж ніяк не терорист Гаврило Принцип. Основне - це те, як і якими принципами керувалися володарі того світу, як на очах змінювався світ, люди, їхнє життя, свідомість. І чому вислів «Перша світова - триває...» у наш час - не порожній звук. Досить згадати український Схід, де кожен день помирають за свободу українські солдати і ту ж саму Сербію, яка залита кров’ю уже у ХХІ ст. Росія використовує Сербію з метою створення хаосу та розпалення нової війни на Балканах.  Ці локальні вогнища, як свідчить історія воєн, можуть перерости у чергове світове побоїще. З однією суттєвою відмінністю – наступну військову операцію майбутня цивілізація, при наявності сучасного ядерного потенціалу, зможе розпочати з лука і списа. Чомусь ця проста і прозора філософія сучасних воєн не зрозуміла всім тим, хто вперто і наполегливо гріється біля майбутньої біди народів мікросвіту. А макросвіт і міжнародне право мовчить. Невже уроки Першої і Другої Світових воєн не навчили агресорів цінувати мирне співіснування між народами, щоб довести вчергове просту істину – «краще поганий мир, ніж добра війна».