Минулого тижня в стінах УДПУ ім. Павла Тичини, на історичному факультеті відбувся круглий стіл присвячений жертвам Голодомору 1932-1933 рр. В історії бурхливого XX ст. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні посідає особливе місце і по праву називається геноцидом українського народу. Захід присвячений цим подіям був організований студентами 43 академічної групи історичного факультету.

Мета заходу закладалась в тому, аби присутні зібрались разом і гідно вшанували пам’ять про тих, чиє життя забрало страшне лихо – голод. І ця мета дійсно була виконана. Круглий стіл розпочався з хвилини мовчання присвяченої загиблим.

В ході заходу перед аудиторією виступили такі студенти, як Шинкарчук Аліна, Ганімар Вікторія, Янковська Юлія, Неголюк Анастасія та Гуменюк Євгеній. Студенти, в своїх розповідях не намагались розкрити щось нове, ціллю стало відкрити оточуючим Україну в роки великого голоду, очима тих хто вижив. Було підготовлено спогади жителів тих куточків України, з яких походять самі студенти.

Присутні змогли поринути в ті роки, перейнятися проблемами і бідами тогочасних людей, дізнались ім’я тих катів, що мордували Україну голодом і залишились непокараними. В аудиторії, серед пшениці палали свічки, лунала музика і на екрані демонструвались фото-свідчення цього великого лиха, саме в такій обстановці, студенти історичного факультету змогли взяти участь у флешмобі.  Кожен учасник, підходячи до дошки і збираючи картину присвячену тим подіям, віддав клаптик душевного тепла, тим, кого забрав у нас голод.

Варто нагадати, що історики і демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв голодомору, називаючи різні дані – від 3 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 1937 р., втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб. Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною. Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населенням понад 40 млн. осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне.

Заключне слово було за деканом історичного факультету, кандидатом філософських наук, професором, заслуженим працівником освіти України Анатолієм Карасевичем. Він подякував організаторам, закликав кожного пам’ятати про ті події і цінувати хліб, який благо тепер є у кожного вдома. Наостанок декан задекламував вірш власного написання присвячений Геноциду 1932-1933 рр.

У підсумку, хотілось би сказати, що за антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932-1933 рр. виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався комуністичний режим в Україні.