Сьогодні уже промайнуло 31 рік, як тисячі солдат обмеженого контингенту, повернулися додому із-за річки до рідної домівки. Брежнєвська влада не знайшла можливості, за ширмою шалених темпів будівництва світлого майбутнього комунізму, порадитися з населенням країни, йти чи ні поневолювати сусідню державу, де нас ніколи не чекали, щоб убивати мусульман, які ніби загрожували втіленню комуністичної ідеї в життя. Сьогодні уже доведено всьому світу, що то була одна із найжорстокіших військових афер «заслуженого орденоносця». Вона коштувала для українців понад трьох тисяч загиблих, майже п’ять тисяч інвалідів і п’ятдесят тисяч поранених. 80 % з названих категорій були молодими людьми, яким виповнилося лише двадцять років, вісім двохсотих пригорнула навіки уманська земля.

ТРАГЕДІЯ НАРОДУ

Чомусь болить душа і стукає у скроні,

Знов відгомони тій, за річкою, війні.

За примхами років, на часовій попоні,

Щось загубили ми, як у страшному сні.

 

Трагедія людей, одягнутих в шинелі,

І посланих на смерть у мусульманський світ.

П’ятнадцять тисяч їх, що за рікою вмерлі,

Сьогодні звідтіля нам шлють священний звіт.

 

Про те, що не вернулись додому в рідну хату,

Далеко не усі були на тім мосту.

Коли по чину стрій в кінці вісімдесятих,

Завершив ту війну, як взнали – непросту.

 

А потім караван порогів військкоматів,

Холодна фрази сталь: «Тебе не слав туди»,

І всі пошкодували, що склали автомати,

І мріяли, щоб правда, колись прийшла сюди.

 

Вона прийшла і знову у бій іде піхота,

Покликав Вас Майдан, вже сиві шураві.

Як залишалась там дев’ята Ваша рота,

Небесну Сотню тут спалили на зорі.

 

Приємність поколінь, трагедія і правда,

І нам слід відродити їх логіку життя.

Нехай завжди звучить салютів канонада,

Що повертає пам’ять до вдячного буття.

Анатолій Карасевич, збірка «Філософія війни»

Сьогодні вдячні уманчани традиційно прийшли до відомого у місті скверу, щоб пом'янути загиблих і віддати дань живим. Виступали керівники міста і району, нагороджували учасників бойових дій і активістів громадського життя міста і району. Вручалася матеріальна допомога родичам загиблих воїнів. Прозвучали, згідно чину, Гімн України і Хвилина Мовчання. Пролунав традиційний щорічний салют в честь пам'яті учасників Афганської війни. В складі делегації від Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, на чолі з деканом історичного факультету професором Анатолієм Карасевичем у церемонії покладання квітів взяли участь студенти історичного факультету.