Все прогресивне людство чекало цього ювілею. Але, мабуть найбільше чекаєли його ми, земляки великого Кобзаря і народного поета, людини, яка в поезії, прозі і мистецтві відобразила долю України в непростий час боротьби проти тиранії на користь величі людської і правди життя.
Саме ці проблеми були зірковими на захоплюючому дійстві – брей-рингу – присвяченому 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, який підготовила кафедра філософії та суспільствознавства. Змагалися у Шевченкіані студенти історичного факультету у складі двох команд, яких символічно було названо «Гайдамаки» і «Братство тарасівців».
Шановне журі склали кандидати філологічних наук, доценти: Наконечна Олена Іванівна і Козинський Леонід Володимирович. Прийшли підтримати знавців творчості і життєвого шляху великого Кобзаря декан факультету Кузнець Тетяна Володимирівна, зав. кафедри філософії та суспільствознавства Карасевич Анатолій Олександрович, заступник декана з виховної роботи Кукуруза Антоніна Василівна.
Брейн-ринг пройшов у дружній змагальній боротьбі, Тарасові не було б соромно за своїх земляків і знавців його творчості. Жюрі довелося докласти зусиль, щоб з позиції об’єктивності і професіоналізму визначити серед знаючої аудиторії переможця. Ним стала команда «Братство тарасівців».
А потім були миті насолодження поезією народного поета. І всі переконалися, що Тараса однаково любить і знає вся Україна, Вільна, Незалежна і Єдина.
Спеціальними призами, унікальною книгою «Кобзар» та квітами, було відзначено талант студентки третього курсу Федорів Марії, з Івано-Франківщини і студентки другого курсу Макаренко Ольги, з Черкащини.
Логічно у структуру творчої зустрічі з літературною спадщиною Тараса Шевченка вписався вірш Анатолія Карасевича «Пам'ять поколінь», який він присвятив поету – земляку.
ПАМ'ЯТЬ ПОКОЛІНЬ
Дві сотні літ, як ти прийшов у світ
Й ступив у вічність босими ногами,
Вкраїни син, кобзар і неофіт
На грішну землю посланий богами.
Тобі в дарунок лише 47
Окреслено на паперті у долі,
З них 10 літ лише, як по весні,
А 37 - в кріпацтві і неволі.
Тарасе, ти, як символ в боротьбі,
Як совість наша, як Небесна Сотня.
Чи снилося коли-небудь тобі.
Що й на Майдані буде Кодня.
А ти завмер і дивишся в Дніпро,
Чикаєш дива – чайки з козаками.
І знов формує бунтівнича кров.
Пам'ять народну, що живе віками.
{phocagallery view=category|categoryid=26| limitstart=1|limitcount=35|detail=3|displayname=0| displaydetail=3|displaydownload=0|imageshadow=shadow1|displaybuttons=0}