uken

Блог декана

DSC 8295

Вельмишановна студентська громадо, дорогі друзі! Професорсько-викладацький колектив, студентська рада факультету щиро
вітають Вас з професійним святом – Днем студента.


Його відзначення є своєрідним визнанням Вашої наполегливої праці на шляху набуття фахових навиків та здобуття необхідних для цього знань.
Мабуть я не буду претендувати на відому істину, що по-справжньому навчатися, то досить нелегка справа. Тому, що названий процес - це щоденна зібраність, організованість, цілеспрямованість і твердий та омріяний поступ вперед до Вашої життєвої мети.
Хочеться побажати Вам, щоб Ви усе встигали робити: і вчитись, і самостверджуватись, і дорослішати. Найголовніше – не бути байдужими до тих незвичних соціальних і політичних процесів, які стали невід’ємними від Вашого обраного статусу – бути істориком. Не скнійте, і ніколи не чекайте подарунків від її величності Долі, бо вона не всіх обдаровує, не гніться від тимчасових негараздів і незвичних випробувань. Будьте оптимістами і навіть крок назад після кроку вперед не вважайте невдачею – це просто черговий тактичний Ваш рух у пізнанні таємничого історичного простору! Горіть, палайте, освічуйте шлях у житті собі і тим, хто знаходиться
поруч з Вами.


Ми зичимо Вам міцного здоров’я, гарного настрою, здійснення всіх Ваших мрій, благополуччя Вашим рідним і близьким.

Віртуальний тур

tUDPU

Наші переваги:

- Сучасна якісна історична освіта;

- Практика у складі академічної археологічної експедиції;

- Педагогічна практика у кращих методистів шкіл м. Умані;

- Участь у міжнародних програмах навчання за кордоном;

- Навчання на військовій кафедрі;

- Аспірантура з «Історії та археології»;

- Докторантура з «Історії та археології»;

- Найнижчі в регіоні ціни за контрактну форму навчання

50

ДЕБАЛЬЦЕВСЬКИЙ ПЛАЦДАРМ

 ДЕБАЛЬЦЕВСЬКИЙ  ПЛАЦДАРМ

500521

Зимові Бої за Дебальцеве, або Дебальцевський плацдарм тривали у період 21 січня — 18 лютого 2015 р. Дебальцеве — місто з важливим залізничним вузлом, воно також лежить на перехресті двох автошляхів міжнародного значення: М 03, що має напрям Харків — Бахмут — кордон РФ до Ростова-на-Дону, і М 04, що поєднує Луганськ з Донецьком. Попередньо Дебальцеве було визволене від проросійських бойовиків у ході літньої операції 2014 р

11 липня 2014 р., на фоні загрози повного блокування кордону українськими силами, російські регулярні війська почали брати участь у війні, завдавши зі своєї території ракетного удару українським формуванням під Зеленопіллям — селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді вся лінія українських формувань біля кордону — від Луганської області до узбережжя Азовського моря, — впродовж липня-серпня 2014 р. перебувала під систематичними артилерійськими обстрілами з території РФ, на які українські формування не відповідали.

500522

Втрата Вуглегірська стала початком кінця оборони Дебальцевого

6 лютого 2015 р. у МВС України повідомили, що українській стороні вдалося домовитись з бойовиками про тимчасове перемир'я та створити «зелений коридор» для евакуації з Дебальцевого мирного населення. Бойовики заявили, що перемир'я триватиме з 10:00 до 17:00. Того ж дня прес-секретар Президента Порошенко Святослав Цеголко повідомив, що українські військові провели успішну операцію у районі населеного пункту Рідкодуб, який розташований у нижній частині «дебальцівського плацдарму» у результаті якої на український блокпост було завезено зброю, боєприпаси та продукти. Станом на 19-у годину підрозділи МВС та ДСНС евакуювали близько 600 людей.

7 лютого у Новогригорівці українські бійці відбили танкову атаку. Того дня біда з фронту уже в сьоме прийшла і у нашу Умань. Відбиваючи чергову танкову атаку поблизу села Троїцьке на блокпосту номер три загинув старший солдат Анатолій Слонський. Він не дожив до свого 40-ліття 13 днів.

500523

ПАМ’ЯТІ АНАТОЛІЯ СЛОНСЬКОГО

Не стало воїна – загинув на посту держави,

Його блокпост запам’ятав, як у безсмертя біг.

Він жив, як тисячі, і появивсь на п’єдесталі слави,

Коли солдатом під Дебальцеве у боротьбі поліг.

 

І сива Умань в сьомий раз в війні збідніла,

Як проводжала Толю Слонського в Аїд.

І по землі, де він ходив і його сутність гріла,

Лишився рідним і Вкраїни люду вічний слід.

 

В останню путь несли до Бога вдячні побратими,

Схилило сонце золотисті промені з небес.

Їх не один ще по стежках його до слави йтиме,

Бо дух свободи у народу з Майданів воскрес.

 Анатолій Карасевич – збірка «Філософія війни»

Відхід українських підрозділів, які утримували так званий Дебальцевський виступ, розпочався у ніч із 17-го на 18 лютого. У результаті операції плацдарм залишили близько двох з половиною тисяч українських силовиків. Ставлення до результатів та причин відходу у безпосередніх учасників та військового командування кардинально протилежні.

500524

Якщо начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко називає виведення підрозділів «однією з найуспішніших операцій української армії», то військові, яким довелось прориватися з міста, описуючи ті події, нерідко вживають словосполучення «Дебальцевський котел». Радіо Свобода напередодні річниці операції зібрало свідчення, що проливають світло на найменші подробиці підготовки й втілення виходу, а також дають відповіді на запитання про те, хто і як рятував українських військових у перебігу однієї з наймасштабніших операцій збройного конфлікту на Донбасі.

500525

КРОК У БЕЗСМЕРТЯ

«Стріляй, бо я не можу» - шепотіли його губи,

А руки міцно стиснули вже без набоїв автомат.

«Стріляй поки живий, у них, вони до згуби,

Привели край наш, мальовничий, ти ж солдат…».

 

Він подививсь на тих, яких просив стріляти,

А вони в різних позах від гармати по землі.

Він зрозумів - лишивсь один і метри ці тримати,

Для України у останнє з тими, що лежали, захотів.

 

«Пробачте, мамо, що навіки я лишаюся на Сході»,

Без звуку губи вояка промовили в пітьму.

Я жити міг лиш в Україні, серед квіту, на свободі,

І смерть солдата за її майбутнє тут прийму».

 

Він у бійницю глянув прямо смерті своїй в вічі -

Зірвав чеку, що як церковний дзвін гримить.

Він вірив всіма фібрами душі, що в оцій лютій січі,

Нарешті все ж таки наступить перемоги свята мить.

 

 Він із колін над вічністю піднявся і в безсмертя рушив.

Таким його весь взвод у пеклі тім запам’ятав.

Я в тій біді з ним рядом був - частину там душі залишив,

А інша половина донесе всім людям, як він воював.

Анатолій Карасевич – збірка «Нерв»

За версією Генерального штабу ЗСУ, утримуючи Дебальцевський плацдарм до 18 лютого, українські війська зірвали плани бойовиків на масштабний наступ, який передбачав захоплення Артемівська, Краматорська і навіть подальший рух бойовиків у напрямку Харкова. Аби не допустити розширення меж контрольованої бойовиками території, угруповання всередині виступу мусило якомога довше стримувати сили противника, завдаючи їм максимальних втрат, які б ліквідували загрозу наступальних дій. Відтак раніше ніж 18 лютого виводити українські підрозділи з Дебальцевського плацдарму, вважають у Генштабі, було недоречно.

ВАШЕ, «БЛАГОРОДІЄ» …

Чомусь біль не проходить хоча років чимало пройшло,

Як, Ви, встали на паперті на Хресті тому знаковім.

Бліде сонце зими прохолодне над світом зійшло,

І вклонилося воїну, що піднявся в останню атаку.

 

Ран лишились сліди і Дебальцеве сниться Вам всім,

Той розстріляний світ перепроданий і пережитий.

А мені захотілось знов торкнутися суті святої осі,

Де навіки лишилась ота «гідність» кремлівська убита. 

 

Як хвалились  усі офіцерською статтю своєю вони,

А у бійні дітей розстріляли беззбройних Ви попри законів.

То коли ж, Ви, пропили те, що винесли предки з війни?

То були «благородіє», а не блазні в крові пустодзвонів!

 

Вам плюватимуть вслід наші внуки - Дебальцева Хрест,

Вмонтували свідомо Ви у наших стосунках, як бувші.

Може час все знеболить і народи придумають тест,

Щоб забути історію - Вашу продану душу за гроші.

 

Але розстріл Хреста час вписав Вам навіки в судьбу,

І його не відмінить вже ніякий більш в совісті вирок.

Ви своє «благородіє» закопали навіки свідомо в гробу,

І у сивому куполі не лишилось більш місця для зірок.

Анатолій Карасевич – збірка «Шлях»

У березні 2015 р. колишній командувач військами НАТО в Європі Веслі Кларк дуже високо оцінив дії української армії у нинішній війні на Донбасі, а операцію у Дебальцеве з точки зору стратегії вважає успішною і такою, що увійде у підручники сучасної військової справи.

500526

Колона українських військових проїжджає повз Артемівськ після виходу з Дебальцевського плацдарму. 18 лютого 2015 р

Попри заяви про мінімальні втрати під час виходу військових з Дебальцевського виступу, начальник Генерального штабу Віктор Муженко визнав: 18 лютого загинуло 25 військовослужбовців ЗСУ. Тільки в Артемівській лікарні медики прийняли більш як сотню поранених. Щоправда, і така статистика викликає сумніви у частини експертів, які заявляють про свідоме заниження цифр з боку військового командування. В будь-якому разі, безпосередні учасники виходу з Дебальцева переконують, що насправді операція здійснювалась не так гладко, як це описано в аналітиці Генштабу ЗСУ. Так, наприклад, шлях із цього плацдарму бійця нацгвардії Дмитра Каштеляна розтягся на п’ять довгих днів.

20 лютого помічник міністра оборони Юрій Бірюков оприлюднив дані, де було сказано, що під час боїв на Дебальцевському плацдармі з 18 січня - 18 лютого загинули 179 українських військових, 110 військових потрапили у полон, а 81 — зникли безвісти. Від початку року під час боїв за Дебальцеве загинуло 2911 бойовиків, від часу припинення вогню (15 лютого) — 868. На 2 500 українських військових були кинуті від 15 000 до 17 000 особового складу ворога.

ФІЛОСОФІЯ БЕЗСМЕРТЯ…

Влучив він йому в серце, а здригнулась уся Україна -

Воїн падав на землю - залишивсь в святій пам’яті  жить.

За цей проміжок часу йому бачилась матінка рідна,

Перші кроки в житті, що зумів з нею вкупі здійснить.

 

Вбивця витер приціл, що від сліз був захмарений й крові.

Рука снайпера навчено надіслала наступний патрон.

А він падав на землю забираючи клаптик з собою,

Теплоти і безсмертя на розстріляний Сходу газон.

 

І кіношник крутив цю незвичну картину в останнє,

Тому воїну честі, за Дебальцева Хрест, що згорів.

І згадалось йому оте перше кохання ще раннє,

Яке він у житті, як миттєвості, стрітить успів.

 

Ой, як мало перната накувала солдату бо доля -

Вже покликала совість в завершальну годину на Схід.

Він обняв свою матір за селом біля рідного поля,

І пішов серед перших свій вершити до правди похід.

 

Куля влучила в груди і шпарину знайшла серед броні,

Він в польоті до Бога чверть століття як кіборг летів.

Він зробив крок вперед і в останнім святому поклоні,

Цих два метри землі відібрати Вкраїні зумів.

Анатолій Карасевич – збірка «Філософія війни»

За матеріалами доповіді російського опозиціонера Бориса Нємцова «Путін. Війна», яка була оприлюднена після його вбивства 12 травня 2015 р., ключову роль у військових успіхах сепаратистів під Дебальцевим відіграло вторгнення російських військових в Україну. При цьому не менше 70 російських солдатів (у тому числі не менше 17 десантників з Іваново), за твердженням Нємцова, загинули у січні-лютому 2015 р. у цих боях. Міноборони Росії обіцяло платити компенсації за смерть і каліцтва, попри звільнення. Однак, стверджується в доповіді, цю обіцянку виконано не було. Інформація Нємцова вносить деяку ясність у проблему активної участі окупаційних військ Росії у російсько-українській війні. Це дає всі підстави стверджувати, що термін АТО уже можна вилучати з звітних документів про військовий конфлікт на Сході України. Тобто, починаючи з операції «Дебальцевський  плацдарм», де активну участь брали російські війська – це доведено на численних фактах – можна стверджувати, що на Сході нашої держави проходить не операція АТО, а повномасштабна російсько-українська війна з наступними характерними для будь-якої війни висновками.  

ПОСТАТЬ

День дав відбій, повільно сонце завершило круг,

І звична темінь заповзла, щоби заснути, де прийдеться.

Знайома постать за селом, де повертає сивий Буг,

Чекає дива майже рік, уся в надії, що коханий повернеться.

 

Вона стрічає кожну ніч, де проводжала на війну його,

На ратний бій за нашу неньку і єдину Україну. 

На тому клаптику життя він залишив слід від тепла свого,

Щоб пам’ятала, як кохав і берегла завжди святе родинне.

 

Ці два поняття, як одне зрослись в серцях усіх людей,

І об’єднали неспокійних в діалозі кривди й правди.

Вона стояла за селом, щоб в боротьбі святій ідей,

Не змогли знищити любов в честь власних намірів і зради.

 

Росою вимилась земля і вже тепло від сонця жмень,

Спішить, щоб свої руки простягнути до людської плоті.

Від річки стежка за селом, де вона ходить кожен день,   

Щоб залишились вічно в пам’яті вони нескорені і незабуті. 

Анатолій Карасевич – збірка «Душа»

500527