ІCТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ!

ОГОЛОШЕННЯ


viber 2023 11 20 17 24 20 361 1 


Тиждень історика 2024 з посиланнями 1 1 

50

8 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

Україна вшановує сьогодні Пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інші жертви спричинені війною. Нині уже доведено гірким досвідом і на основі архівних документів, що Друга Світова війна стала можливою тільки завдяки цілеспрямованій змові існуючих на той час антигуманних режимів – нацистського і комуністичного, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. І не менш істотними були слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти, що заохочували агресорів до все більш масштабного  розмаху злочинів.

81

Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних Націй) і зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 рр. – українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб.

Акцентувати увагу у ці дні потрібно, у перше чергу, на людському факторі, а не лише на геополітиці і військовій стратегії та тактиці. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати нині подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. 

І про це важливо згадати нині бо, як і у роки Другої світової війни, Україна ось уже восьмий рік воює з агресором. Сьогодні - це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває щоденно і ми не маємо права програти, бо, як і 76 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо право вільно обирати своє майбутнє. І найвагомішим чинником у цій війні є той, що Кремль спровокував взяти зброю і захищати Україну внуків і правнуків солдатів Великої перемоги, які зламали у 1945 р. хребет нацизму. Тому для   нас нинішня російсько-українська війна - це боротьба за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного та агресивного сусіда-злочинця. Якось не звично і прикро для нас звучить це і навіть сльозовий туман у вічі… Але із пісні слів не викинеш! Сотні знищених сіл і вбитих мирних жителів, зруйновані серця і душі, посивілі матері і вдови. І постійні загрози походами на Київ і інші міста нашої України. Прикро звучить для тих, хто не знає історії наших «добросусідських» стосунків із нашої героїчної і трагічної минувшини. А це мільйони знищених за те, що вони українці - завжди були у статусі «молодшого» брата. Тому, міць наших збройних сил є запорукою існування держави Україна та збереження прав людини для громадян, а не злочинна, як було раніше, вказівка Кремля, як нам жити і з ким дружити.

Жодна країна, як і окремий народ  не можуть претендувати на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом. Тому Велика Перемога над нацизмом, це  не «виняткова заслуга російського народу», як прозвучало на весь світ у виступі Сталіна на урочистостях з нагоди параду Перемоги 24 червня 1945 р.», а плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця у Другій світовій для ведення агресивної політики у наш час. Сьогодні влада Росії поводиться як руйнівник системи міжнародних відносин, заснованої державами-переможцями Другої світової війни. У цьому вона більше нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х, напередодні геополітичного конфлікту.

День пам’яті та примирення   символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними мирними засобами. Наша пам’ять є запобіжником від того, щоб подібні збройні конфлікти ніколи не повторювалися.

Трагедія Українського народу у роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи (нацистська і комуністична), що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння використовувала у власних цілях «українське питання». Гітлер хотів загарбати Україну і віддати багаті землі арійській нації - населенню анексованого регіону надати статус рабів. Так, до речі, сказано у його скандальному і злочинному вимислі «Моя боротьба» - «Більшовизм» повинен бути знищений. Його територія (так званий східний життєвий простір — «Lebensraum im Osten») повинна бути розчищена для проживання арійської расиСлов'яни — це представники нижчої раси (18 липня 1925 р),  а Сталін і його опричники розстріляли українське Відродження ще у 30-х рр.., знищили  опозицію «по-іншому мислячих» напередодні Другої Світової війни і злочинно відкрили ворота до нацистського вторгнення. Шлях до розв’язання війни був відкритий Пактом Молотова–Ріббентропа  23 серпня 1939 р. Нам завжди говорили про Пакт, але чомусь приховували зміст таємного протоколу. Згідно із таємним протоколом до Пакту, Гітлер і Сталін ділили Східну Європу на зони інтересів. Внаслідок цих домовленостей Третій Райх отримав змогу безперешкодного вторгнення у Польщу. СРСР розширився за рахунок Західної Білорусі та Західної України, Бессарабії з Буковиною, трьох країн Балтії, а також частини Фінляндії.

 Однак єдиним справді українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух і організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних систем. До таких організацій, зокрема, зараховують і Українську повстанську армію. Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом і союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тисяч осіб), Польщі (120 тисяч), СРСР (більше 7 мільйонів), США (80 тисяч) і Франції (6 тисяч), а також визвольного руху в самій Україні (100 тисяч в УПА) – разом понад 7 мільйонів осіб. Понад 2,5 мільйона українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тисяч стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

Історія нас вчить, що Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і захищаємо те, що нам дороге. Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що справедливість на нашому боці і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні. Завершення Другої світової війни, на жаль, не звільнило світ від тоталітарних режимів. Наприклад, той самий комуністичний Радянський Союз скористався із перемоги над нацизмом і укріпив свої позиції у світі. Він проіснував аж до 1991 р. і за цей час був ініціатором або причетним до численних злочинів (геноциди, військові інтервенції, каральна психіатрія, розробка та використання заборонених озброєнь тощо).

Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Найтяжчі – демографічні. Війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі. Демографічні зміни такого характеру відбулися внаслідок взаємодії багатьох чинників: мобілізації значної частини чоловічого населення та їх масової загибелі; депортацій 1939–1941 та 1943–1945 років; загибелі мирного населення на теренах воєнних дій; евакуації у тилові регіони СРСР на початку війни; масового знищення нацистами та їхніми союзниками значної кількості військовополонених і цивільного населення; депортацій працездатного населення на примусові роботи до Німеччини; жорстокого протистояння сил руху опору в німецькому тилу; високої смертності під час окупації від голоду та хвороб; значного зменшення народжуваності тощо. За повоєнними підрахунками, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тисяч сіл, спалено близько 320 тисяч господарств.

Сучасними дослідниками (Інститут історії НАН України) збитки України, отримані внаслідок війни, оцінюються у понад 450 мільярдів. Хоча це далеко не точна інформація. Потрібно говорити не лише про прямі збитки у результаті ведення бойових дій, а й, наприклад, про кількість евакуйованих підприємств до Німеччини, злочинного розкрадання, напередодні відходу німецьких військ.

Громада історичного факультету в глибокій пошані схиляє голови до української землі відвойованої, Вами, шановні СОЛДАТИ ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ у безкомпромісній боротьбі з нацизмом  і від щирих серць вдячна Вам за цей неперевершений подвиг в ім’я СВОБОДИ, СПРАВЕДЛИВОСТІ І ГУМАНІЗМУ!

А всім загиблим на полі СВЯТОЇ БРАНІ з агресором ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!