23 грудня 2021 р. з ініціативи Польського культурно-освітнього центру та історичного факультету професор Університету імені Адама Міцкевича в Познані, доктор габілітований Рафал Димчик прочитав студентам і викладачам лекцію на тему «СЛОВ’ЯНСЬКА СВЯТА ГОРА АФОН» (Google Meet). Професор Рафал Димчик відомий дослідник історії та культури Афона, автор десятків публікації та монографій.
Фрагмент лекції: «Слов’янський елемент на Святій Горі з’явився ще в X столітті. Згідно із джерелами, які збереглися, троє братів з Охрида (Мойсей, Аарон та Іоанн) мали заснувати монастир святого Георгія, який пізніше (з ХІ століття) почали називати болгарським Зографом. Цей монастир відігравав величезну роль як в історії Афона, так і в історії самого Православ'я на теренах південних слов'ян. Його створення співпало з діяльністю перших ченців-відлюдників, які жили на слов’янських землях, таких як: св. Іван Рильський, Іоакім Осоговський, Прохор Пчинський чи Гавриїл Лісновський. Доказом зв’язку між Зографом і Болгарією являється найстаріший документ, який зберігся по сьогоднішній день, так званий homologion – договір купівлі-продажу нерухомого майна, одного із володінь монастиря – келії Святих Апостолів.
Сьогодні для болгар монастир Зограф є справжньою скарбницею свідчень, які показують присутність їхньої спадщини в духовному просторі Православ’я, а ширше – усієї європейської культури. У монастирській бібліотеці зберігалися безцінні середньовічні рукописи та стародруки. Одним із найцінніших був т. зв Зографський кодекс Х ст., який містив один із найстаріших староцерковнослов’янських текстів. Найдавнішим документом, збереженим у монастирі, є т. зв Зографські карти ХІ ст. Також збереглися Aprakos Apostolos XII століття або рукописи XIIІ століття: Mineja Dragana i Psałterz Radomira. Вони свідчать про живу на Святій Горі слов’янську писемну традицію, яка була нерозривно переплетена з грецькою чернечою духовністю.
Ще одним афонським монастирем, який серед грецьких околиць досі зберігає живу слов'янську традицію, є сербський Хіландар. Цей монастир був заснований у 985 році грецьким монахом Георгієм Хіландаріосом. Однак у 1198 році імператор Олексій III Ангел подарував монастир своїм родичам Стефану Немані та його сину Растку, правителям Сербії. Вони прибули на Афон і вдягнувши чернече вбрання, стали благодійниками нового монастиря – Хіландара, збудованого на місці попереднього заснування. Відтоді Хіландарський монастир став для сербів символом їхньої державності, а потім, під час османського рабства, осередком національної культури та духовної спадщини сербського Православ’я».