Ніхто не думав, ніхто не бачив,

Яка насправді бува українська лють.

Катів проклятих безжально мочим

Тих, хто на нашу землю пруть!

Назва та слова пісні української співачки Христини Соловій стали логотипом відеозустрічі зі здобувачами вищої освіти ІІІ курсу 4 групи Освітньої програми Середня освіта (Історія. Географія). 9 березня 2023 року відбулася кураторська година на тему: «Українська лють». Куратор Галина Гордієнко запропонувала до обговорення актуальну сьогодні для українців проблему Ненависть під час війни. Що таке толерантність до жорстокості? Чи може бути небезпечним накопичення гніву? Як скерувати ненависть в позитивне русло?

Ненависть — потужне і виправдане почуття, що виникло у відповідь на агресію з боку росіян. Війна — це період, коли є «свої» і «чужі», «добро» і «зло», «біле» і «чорне». Будь-які реакції відрізнятимуться від тих реакцій і захисних механізмів, що діють у мирний час. З точки зору адаптаційних механізмів, підвищення порогу толерантності до жорстокості є нормальним, бо вберігає психіку і дає можливість не сприймати події війни через призму мирного часу.

Накопичувати гнів можемо через вимогу в стриманні, яка пов'язана з внутрішніми або зовнішніми заборонами. Якщо не можемо впоратися зі злістю, стається конфлікт — «вибухаємо», і травмуємо близьких. Захисний механізм — сублімація дозволяє нам скерувати гнів у соціально корисне русло. Гнів зараз — одна з провідних емоцій на рівні з надією, і якщо їх спрямовувати на перемогу, це тільки на краще.

У час сильного стресу найкраще, що можемо зробити для себе — бути активними. Це дає відчуття контролю в умовах повного безконтролля. Розуміємо, що не можемо контролювати ракети чи перебіг бойових дій, але організму і психіці важливо контролювати хоч щось. Щоб контролювати емоції, їх треба помічати. Неусвідомлені емоційні реакції можна привести в усвідомлені, які матимуть позитивний результат. Коли людина усвідомлює, що відчуває злість, то варто керувати своїми емоціями: записувати емоції в щоденник, займатися спортом та творчістю, донатити на ЗСУ.

В кінці години спілкування куратор Галина Гордієнко запропонувала студентам групи долучитися до обговорення запропонованої теми та відповісти на питання: Чим заповнена їх «українська лють»? Як кожен скеровує свою ненависть в позитивне русло? Здобувачі вищої освіти 34 групи відвідують лекційні та семінарські заняття, виконують завдання в системі дистанційної освіти. Дмитро Ткаченко розповів про активну волонтерську діяльність. Вероніка Бондар займається громадськими справами. Ростислав Пришляк, який з перших днів війни активно допомагав бійцям територіальної оборони, нині підтримує поранених бійців у місцевому госпіталі, виконуючи під гітару улюблені пісні та мелодії. Тетяна Писарчук поділилася досвідом участі у проєкті «Girls Diplomatic Academy 1.0» («Академія дипломатії для дівчат»).

Українська лють проявляється по-різному: на полі бою, у волонтерстві, художніх творах і мільйонах гривень, зібраних на озброєння. Український гнів — потужна емоція, яка допомагає відчувати сили й енергію, які варто спрямувати в навчання та роботу, творчість та волонтерство. Соціологічні опитування показують, що зараз українці об'єднані одними цінностями, і їхній вектор спрямований лише на перемогу!

>