11 лютого 2019 року на історичному факультеті за сприяння керівництва факультету та студентського наукового товариства відбувся захід, присвячений подіям 15 лютого 1989 року – завершенню однієї із найтрагічніших воєн другої половини ХХ століття – війни в Афганістані.

Захід розпочався із памʼятних пісень «Черный тюльпан», «Ну разве это было зря» і «Ордена не продаються», які створили атмосферу в аудиторії і допомогли зануритись у вир подій, що сталися 30 років тому. Голова СНТ ІФ Федорова Марина представила коротку історичну довідку про перебіг подій Афганської війни і розповіла про доленосний в історії Афганської війни гурт «Блакитні берети». Про те, якоу ціну довелось заплатити за війну в Афганістані, розповів студентам декан історичного факультету, заслужений працівник освіти України, кандидат філософських наук, професор Карасевич Анатолій Олександрович.

До студентів та викладачів факультету завітав голова Уманської міськрайонної спілки ветеранів Афганістану Зайченко Олег Володимирович, який поділився своїми спогадами про події тих тяжких військових днів і презентував книгу «Світлини пам’яті».

Зустріч завершилась вшануванням усіх тих, кому довелось воювати в чужих країнах, і піснею «Пароль "Афган"» у виконані студена 12 групи історичного факультету Тарасюка Владислава.

Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 р. – 3340 днів (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів). Рішення ввести радянські війська до Афганістану було ухвалено 12 грудня 1979 року. Офіційна мета введення – запобігти загрозі іноземного військового втручання.

Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгоралася в Афганістані між силами уряду й моджахедами, і стало її активним учасником.

Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 р., відповідно до укладених в квітні 1988 р. Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов’язався вивести свій контингент в дев’ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.

Однак, якою дорогою ціною дались ці 9 років. До складу радянського контингенту в ДРА входили: управління 40-ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п’ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення й деякі інші частини й установи. За окремими оцінками у це воєнне лихоліття в Афганістані побувало близько одного мільйона радянських людей.

У 2001 році вперше були названі повні втрати Радянського Союзу в 9-річній війні в Афганістані. Втрати Обмеженого контингенту радянських військ – 13833 людини. З них офіцерів – 1979, співробітників КДБ СРСР – 585 чоловік, МВС СРСР – 28 осіб, цивільних фахівців – 180 осіб. Пропали безвісти, виявились в полоні – 417 чоловік. Санітарні втрати (поранено) – 53753 особи, з них стали інвалідами 6669 осіб.

Однак, і ці цифри є ще неповною ціною війни в Афганістані. Сьогодні ми розуміємо, що непомірний тягар афганської війни був однією з причин розвалу економіки Радянського Союзу, а невдовзі й самої країни. Кожен четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, – українець. Нині в Україні понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько 8-ми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами.

Студенти та викладачі історичного факультету пам’ятають і будуть пам’ятати подвиги героїв, що присвятили своє життя задля нашого мирного неба над головою!