Офіційний сайт історичного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини — «УКРАЇНА І НАТО: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ» КРУГЛИЙ СТІЛ НА ІСТОРИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ

«УКРАЇНА І НАТО: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ» КРУГЛИЙ СТІЛ НА ІСТОРИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ

9 липня 2017 р. виповнилося 20 років, з часу підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору. Саме цій події було присвячено засідання круглого столу на історичному факультеті на тему «Україна і НАТО: проблеми та перспективи», яке відбулося 6 листопада 2017 р. Про час і місце дійства повідомлялося на сайті історичного факультету.

З вітальним словом до учасників звернувся декан факультету, професор Карасевич Анатолій Олександрович, який підкреслив важливість і політичну актуальність названого діалогу сьогодні, коли стоїть проблема цілісності і захищеності України перед російським агресором.

Модератори дійства, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та методики навчання Священко Зінаїда Василівна та кандидат історичних наук, доцент цієї ж кафедри Скрипник Олена Миколаївна, включили у робочу програму виступи магістрантів. У дискусії взяли участь всі присутні в аудиторії. Судячи по заданій інтонації модератором і виступаючими дискусія вдалася, а проведені соціологічні опитування виявили точку зору покоління майбутнього України, а саме, як молодь розглядає стосунки України і НАТО у майбутньому.

З цікавими повідомленнями на круглому столі виступили магістри: Рябоконь Дарія – «Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО»; Герасименко Максим – «Розвиток воєнно-політичного співробітництва України і НАТО»; Гливенко Сергій – «Участь українських військових у миротворчих операціях НАТО»; Безверхній Дмитро – «Політика українських президентів щодо НАТО, або 5 епох партнерства»; Дабіжа Альона – «Систематизовані аргументи «за» і «проти» вступу України до НАТО.

Було переглянуто два тематичних ролики-фільми: «НАТО: свій чи чужий» та «Україна і НАТО: 20 років непростих відносин».
А на завершення були оприлюднені результати соціологічного опитування, які показали, що студенти історичного факультету визначилися наступним чином:

РЕЗУЛЬТАТИ АНКЕТУВАННЯ
«Чи потрібно Україні вступати в НАТО»

	Кількість голосів	Ваші аргументи
«ЗА»	57	– НАТО убезпечить Україну від нападів, і зробить її військово сильнішою. – Україна зможе стати сильною державою лише тоді, коли вона стане однією з членів НАТО. – Зі вступом в НАТО пройде реорганізація армії і військової системи. За вільну Україну!!! – Нато зможе забезпечити безпеку України, якщо в тому буде потреба. – Гарантія безпеки, територіальної цілісності, зміцнення політичної незалежності. – Нові можливості для України в економічному, політичному та соціальному напрямках. – Щоб не було державного шахрайства. – Модернізація військової сфери і гарантія безпеки! Стабільність України в зовнішній політиці.
«ПРОТИ»	18	– Україні треба будувати власний шлях розвитку. – Україна ще не готова до вступу в НАТО. – Недостатньо стабільна економіка, немає впевненості, що буде краще. – Це присутність та участь українських військ в інших військових операціях. – НАТО – спілка країн, які бояться і будуть боятися Росію. Україна сама повинна стати з колін без допомоги. – Тому що Україна і так переживає важкі часи, а вступ в НАТО зробить її ще й залежною від інших.

Керівництво факультету дякує всім учасникам круглого столу за принципову, обґрунтовану і виважену позицію щодо актуальних проблем сучасності.

Історична довідка

Організація Північноатлантичного договору, або НА́ТО — міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 29 держав Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору, підписаного у Вашингтоні 4 квітня 1949 р.
У відповідності до статутних документів Альянсу, головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи і безпеки країн-членів з використанням політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок та підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні.
Відносини України з НАТО почали розвиватися невдовзі після здобуття нею незалежності у 1991 р. Вже у січні 1992 р. представник України вперше взяв участь у Робочій групі високого рівня Ради північноатлантичного співробітництва. А 22-23 лютого 1992 р. відбувся перший візит Генерального секретаря НАТО Манфреда Вернера до Києва, у ході якого Україна була запрошена до участі у РПАС. З того часу почалися активні контакти і співробітництво України з НАТО.
8 лютого 1994 р. Україна першою з країн СНД підписала Рамковий документ «Партнерства заради миру». 14 вересня 1994 р. на спеціальному засіданні Північноатлантичної ради була офіційно схвалена перша індивідуальна програма партнерства між Україною і НАТО. У 1995 р. Україна призначила своїх перших офіцерів зв'язку до штаб-квартири Альянсу та координаційного центру партнерства НАТО у Монсі.
9 липня 1997 р. на Мадридському саміті НАТО з 2–м президентом України Леонідом Кучмою було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору. У тому ж році була заснована Комісія Україна — НАТО, відкриті Місія України при НАТО і Центр інформації та документації НАТО в Україні. У квітні 1999 р. відкрито Офіс зв'язку НАТО в Україні.
11 січня 2003 р. Указом президента України було створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України. У квітні 2005 р. у Вільнюсі, під час неформальної зустрічі Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ офіційно започатковано інтенсифікований діалог щодо членства України в НАТО. Восени 2006 р. очікувалося залучення України до наступного етапу відносин з НАТО — плану дій щодо членства в НАТО. Однак 14 вересня 2006 р. відбувся візит прем'єр-міністра України Віктора Януковича до штаб-квартири НАТО з метою участі у засіданні комісії Україна-НАТО. Глава українського уряду заявив що Україна не готова до підписання ПДЧ.
15 січня 2008 р. президент України Віктор Ющенко, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко і голова Верховної Ради Арсеній Яценюк підписали офіційний лист-подання офіційної заяви щодо можливості приєднання України до Плану дій з членства на квітневому саміті НАТО у Бухаресті. Однак ні на Бухарестському саміті, ні на засіданні міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, яке відбувалося 2-3 грудня 2008 р. у Брюсселі, не було ухвалено рішення щодо надання Україні ПДЧ. Натомість на засіданні було схвалено новий формат відносин з Україною і Грузією у рамках так званої «Річної національної програми» (РНП). А 1 липня 2010 р. Верховна Рада прийняла закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» який передбачає «позаблоковий» статус України.
У зв'язку з вторгненням російських військ в Україну у березні 2014 р. думка українців щодо приєднання до НАТО різко змінилася, зокрема, за результатами опитування «інтернет-референдуму» 69% українців-користувачів інтернету виступили за вступ до НАТО, 31% — проти.
Відповідно до рішення РНБО, уряд України 29 серпня 2014 р. подав на розгляд парламенту законопроект про скасування позаблокового статусу Української держави та про відновлення курсу України на членство в НАТО.
2 грудня 2014 р. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Україна може стати членом альянсу і якщо вона подасть заяву, НАТО її розгляне. Він підкреслив, що для членства у НАТО Україна має відповідати стандартам та принципам, які є умовою набуття членства в альянсі.
23 грудня 2014 р. Верховна Рада підтримала законопроект Президента України Петра Порошенка про відмову від позаблокового статусу. За відповідне рішення проголосували 303 депутати.