Без особливого перебільшення можна стверджувати сьогодні, що події 1768 р., які відомі під назвою Коліївщина, більшість істориків оцінювала як найвище піднесення гайдамацького руху, що розгорнувся на Правобережній Україні з початку ХУІІІ ст.
За винятком кількох праць в історіографії утвердилася думка про повстання 1768 р., як «різанину» українськими селянами і козаками польської шляхти (особливо цей погляд був поширений у польській історіографії).
Хоча більшість істориків заперечують конструктивний характер подій повстання 1768 р. Ряд міфів створила радянська історіографія. Для неї характерно – утвердження пріоритету класових факторів при з’ясуванні причин виникнення і розвитку повстання, а також умов, які справили вплив на формування вимог його учасників. Крім того, багато дослідників розглядали Коліївщину крізь призму універсальної тези радянської доби про «багатовікове прагнення українського народу до воз’єднання з братнім російським народом».
Хоча успіхи у вивчені проблеми були і у радянський період. Зокрема - було опубліковано збірник документів у 1970 р. «Гайдамацький рух на Україні в ХУІІІ ст», підготовлено ряд наукових праць, автори яких ввели до оббігу і ряд нових архівних документів (Голобуцький, Гуслистий, Лола. І не потрібно забувати нашого земляка Григорія Храбана – книга «Спалах гніву народного»). Кілька років тому викладачами історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини видано дві книги історичної архівної спадщини Григорія Юхимовича, яка з різних причин не була видана у радянські часи. Сьогодні проводяться подальші роботи по завершенню опрацювання архівних рукописів нашого земляка, що стосуються гайдамацькому руху і повстанню «Коліївщина» 1768-1769 рр.
Серед польських авторів звертають на себе увагу праці Сєржика.
Але останнім часом розробка питань, що стосуються повстання і подій 1768-1769 рр. на Правобережжі потребує конструктивних уточнень. Тому і виникає необхідність розглянути окремі аспекти проблеми, вирішення яких є принципово важливим у наш час, а саме – визначення місця і ролі Коліївщини і визвольній боротьбі українського народу у ХУІІІ ст.
Саме цій проблемі і було присвячено проведення круглого столу «Гайдамаччина в історії українського народу», який відбувся 6 червня 2018 р.. як і планувалося попередньо – у корпусі № 3, аудиторія – 407.
У роботі круглого столу брали участь викладачі і студенти історичного факультету, отаман Уманського коша імені Івана Гонти Володимир Сивак, хорунжий Уманського козацтва Олег Рибак, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін Уманського національного університету садівництва Іван Пахольчук.
Від історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини у виступах і дискусії взяли участь – професор Анатолій Карасевич, професор Зінаїда Священко, професор Ігор Кривошея, доцент Ярослав Балановський, доцент Богдан Чорномаз і доцент Марія Рогожа.
Модератором був декан історичного факультету професор Анатолій Карасевич. На початку дійства відбулося нагородження Анатолія Карасевича і Богдана Чорномаза козацьким орденом Богдана Хмельницького І ступеня за впровадження ідей патріотизму серед студентської молоді.
Впродовж цікавого і принципового діалогу, відповідей на низку поставлених запитань від учасників круглого столу можна погодитись, що дійство вдалося. Учасники довідалися про причини зародження гайдамацького руху і суттєві чинники, що були в основі його поразки, які функції виконала в історії повстання 1768 р. Барська конфедерація, надвірні козаки Потоцьких на Уманщині, народні повстання як форма виявлення соціальної патології, політичні портрети Максима Залізняка і Івана Гонти, причини поразки Коліївщини та історія побудови памятника Гонті і Залізняку у місті Умань.
Організатори Круглого столу дякують лабораторії "Відродження нації" (завідувач Оксана Карасевич) за підготовлену виставку науквої літератури у бібліотеці історичного факультету та всім, хто був сьогодні учасником дійства, торкнувся героїчних сторінок боротьби українського народу за нашу Незалежність.
СВЯТА ПАМ’ЯТЬ
Пройшли роки - знов невгомонна Умань -
Прийшла до витоків слідів їх - лік судьби.
Згадали всі часи борні за Україну і подумали,
Про боротьбу за Волю - славні віхи боротьби.
Спасибі Вам усім, що пам’ятаєте героїв -
І біль народний у селянську визвольну війну.
Що вдячні душі Ваші біг історії не перекроїв,
Хоч чверть тисячоліття з Колії́вщини минув.
Лиш свята пам'ять - символічно прибрана у квіти -
Їй не підвладний час - вона в наших серцях.
За нашу Незалежність Гонти правнуки - ці героїчні діти,
На Сході з честю захищають наш державний стяг.