Уже стало традицією для першого курсу історичного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини проводити навчальну археологогічну практику у районі села Легедзине, що на Тальнівщині. Тут у ХІХ ст. виявлено найбільші у світі енеолітичні поселення трипільської культури.

     Трипільська культура, культура Кукутень – археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині та румунського села Кукутень. Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 рр. до н. е. між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії загальною площею понад 350 тис. км². У ці часи їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб. Саме до розкопок таких поселень і долучаються студенти історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини.

     Щоб археологічна практика пройшла на відповідному рівні і запам’яталася майбутнім вчителям історії на все життя, до її проведення на факультеті ведеться цілеспрямована підготовка.

     По-перше, студенти першого курсу слухають цикл лекцій «Археологія» (доктор історичних наук, професор Біляєва Світлана Олександрівна), проводять низку семінарських занять (директор Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» Чабанюк Владислав Васильович). У перспективі студенти спеціальності «Історія і археологія» 032 (спеціалізація «Європеїстика» та «Історичний туризм») поповнюватимуть знання, вивчаючи наступні дисципліни – «Археологія України», «Археологія європейського міста», «Археологічне джерелознавство», «Основи археологічного пізнання» та інші.

     По-друге, на факультеті функціонує науково-дослідна лабораторія «Археологія Уманщини» (завідувач професор Біляєва С.О.) Перше ознайомлення зі змістом практики студенти проходять саме на базі лабораторії. Там майбутні практиканти знайомляться із специфікою роботи і наявними артефактами трипільської епохи.

     По-третє, студенти мають усі підстави і можливості відвідувати впродовж навчального року державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», насолоджуватись його змістовними експозиціями.

     А потім настає найприємніше і найтаємничіше. Воно виникає у свідомості людини завжди, коли є можливість наблизитись у пошуках істини. Ви б бачили емоції тих, хто спромігся доторкнутися за короткий період практики до таємничого світу наших предків, відтворити їх не досить хитрий побут життєвих буднів, доторкнутися до залишків цивілізації у вигляді різноманітного посуду, залишків житла і їх облаштування! А це ж понад 5 тисячоліть!

     Таємничість ця завжди символічна, оскільки проблема походження трипільців достеменно не зʼясована. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, в процесі поширення на нові східні території включали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур. Тому за однією із версій походження нашого народу досить суттєво, що трипільці і є тим генотипом культури, який пізніше зреалізувався в українському соціумі. А це ламає всі занесені за ідеологічним замовленням роздуми щодо походження українців, північні і південні версії, «бо так хотілося привладним».

     Саме усвідомлення того, що ти торкаєшся до нерозгаданого кожен день, формує колективне бачення майбутнього держави і в кінцевому результаті української нової нації. А найголовніше – студенти повертаються з археологічної практики колективом. Вони стають дружнішими і внутрішньо міцнішими. Цьому сприяє вже традиційний на завершення археологічної практики обряд ініціації – посв’яти у археологи. Долучаючись до сімʼї археологів, студенти дають символічну клятву – все побачене передати наступним поколінням як знання і досвід. Потім, уже у вересні, будуть проходити звіти окремих заїздів, тобто захист практики. Це також незабутньо і не менш цікаво. Тому бажаємо новому поповненню археологічної спільноти достойного захисту практики і нових звершень!

     Висловлюємо безмежну подяку керівництву Інституту археології НАН України, науковцям і керівникам дійства – Олексію Генріховичу Корвін-Піотровському, Едуарду Вікторовичу Овчинникову, Магомедову Борису Вікторовичу, Радомському Івану Сергійовичу, Діденку Сергію Васильовичу, керівникам заїздів, викладачам історичного факультету УДПУ імені Павла Тичини – Чабанюку Владиславу Васильовичу, Куценку Сергію Юрійовичу, Біляєвій Світлані Олександрівні, Шауренко Анні Володимирівні, організаторам обрядів «Посвяти в археологи» – Юрченко Вікторії, Гончару Андрію, Подоляну Олегу, завідувачу кухнею – Людмилі Борисівні, а також усім студентам історичного факультету, які відповідально і на високому організаційному рівні провели археологічну практику-2018!