10 жовтня, напередодні козацького свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня захисника України, у 250-й аудиторії Уманського державного педагогічного університету за сприяння студради та деканату історичного факультету відбулася зустріч активу Волонтерського сектору факультету та  студентів з учасниками ООС, матерями загиблих уманчан та представниками Уманської волонтерської організації «Разом» у форматі круглого столу, організованого кандидатом історичних наук, доцентом кафедри всесвітньої історії та методик навчання Фицик Ларисою Анатоліївною.

На початку зустрічі перед присутніми виступила заступник декана історичного факультету професор Зінаїда Василівна Священко. Вона привітала гостей у стінах нашого навчального закладу, зазначила, що святкування Дня Захисника України – це данина любові та поваги до захисників нашої Вітчизни усіх часів.

Ведучі зустрічі – голова Волонтерського сектору історичного факультету Анжеліка Михайліна та Назар Кандиба (член сектору) представили гостей, привітали усіх присутніх зі святами, акцентуючи увагу на тому, що справа захисту  територіальної  цілісності  України  згуртувала не тільки військовослужбовців і добровольців, але свідомих громадян нашої держави. Присутні хвилиною мовчання вшанували  пам’ять усіх загиблих воїнів, які віддали своє життя на Сході України, серед яких 18 уманчан та жителів Уманського району.

Представники волонтерського сектору факультету підготували презентації про полеглих героїв-земляків, а потім надали слово матерям загиблих Миронюк Світлані Іванівні, Курмашевій Наталії Сергііївні, Слонській Тетяні Валентинівні, Орловій Наталії Володимирівні,  Алексейчук Ніні Степанівні.

Перед студентами виступили воїни-добровольці: випускник історичного факультету нашого університету, старший матрос 36 бригади Станіслав Блажчук, військовослужбовець 81 бригади Сергій Шихт та громадський діяч, представник Уманської волонтерської організації «Разом»  Інна Титаренко. Вони  у своїх доповідях закликали усіх присутніх домомагати нашим воїнам, адже до них має бути особливе ставлення – з повагою і любов’ю, як до символу мужності, честі, людської та національної гідності. Був відзначений, зокрема, і внесок студентів нашого факультету у розбудову української армії впродовж останніх п’яти років.

Детальніше про волонтерську діяьність на факультеті у формі презентації  гостей ознайомили голова Волонтерського сектору УДПУ Юлія Манзик та студентка-магістрантка Анюта Радчук.

Учасники факультетської студії «Поетичне кліо» та автивісти Волонтерського сектору Мовчан Сергій, Мойсей Сніжана, Володимир Тікунов, Ольга Чумак та Смілянець Олександра присвятили нашим захисникам та їх сім’ям патріотичні віршовані рядки, зокрема і авторські.  Серед них був продекламований і вірш декана історичного факультету Анатолія Карасевича, який видав уже декілька поетичних збірок на патріотичну тематику.  Авторську пісню «Ромашка» виконав учасник фестивалю «Червона рута» (Чернівці, 2019 р.) студент-магістрант Євгеній Гуменюк.

Студенти дякували солдатським матерям за те, що поділилися своїм болем та надіями на краще майбутнє України, виховали синів справжніми патріотами своєї держави.  Була висловлена щира вдячність і українським воїнам та волонтерам, адже їх самопожертва не була марною – в Україні виросла свідома молодь, яка готова стати на захист своєї Вітчизни.

Усі наголосили на тому, що такі зустрічі дуже важливі, потрібні для патріотичного виховання нашої молоді, і що їх потрібно продовжувати  й надалі у форматі круглого столу.

На завершення  від професорсько-викладацького складу та студентів історичного факультету гостям були вручені букети квітів та зроблене колективне фото біля банера, присвяченого загиблим героям-уманчанам.

У цей момент згадалися віршовані рядки, які надовго закарбувалися у наших душах:

Минатимуть і дні, й роки, забудуться руїни,

Але в історію ввійдуть Герої України.

Напишуть їхні імена на обелісках слави.

Пишатись буде нація Героями держави.

Стояли ж твердо до кінця, боролись за свободу,

Віддали молоді життя за честь свого народу

І плаче мати не одна – вже не побачить сина.

І батько плаче, і дитя, кохана і дружина.

Та пам’ять житиме в віках, не вмре і не загине…