Сьогодні уже промайнуло 31 рік, як тисячі солдат обмеженого контингенту, повернулися додому із-за річки до рідної домівки. Брежнєвська влада не знайшла можливості, за ширмою шалених темпів будівництва світлого майбутнього комунізму, порадитися з населенням країни, йти чи ні поневолювати сусідню державу, де нас ніколи не чекали, щоб убивати мусульман, які ніби загрожували втіленню комуністичної ідеї в життя. Сьогодні уже доведено всьому світу, що то була одна із найжорстокіших військових афер «заслуженого орденоносця». Вона коштувала для українців понад трьох тисяч загиблих, майже п’ять тисяч інвалідів і п’ятдесят тисяч поранених. 80 % з названих категорій були молодими людьми, яким виповнилося лише двадцять років, вісім двохсотих пригорнула навіки уманська земля.
ТРАГЕДІЯ НАРОДУ
Чомусь болить душа і стукає у скроні,
Знов відгомони тій, за річкою, війні.
За примхами років, на часовій попоні,
Щось загубили ми, як у страшному сні.
Трагедія людей, одягнутих в шинелі,
І посланих на смерть у мусульманський світ.
П’ятнадцять тисяч їх, що за рікою вмерлі,
Сьогодні звідтіля нам шлють священний звіт.
Про те, що не вернулись додому в рідну хату,
Далеко не усі були на тім мосту.
Коли по чину стрій в кінці вісімдесятих,
Завершив ту війну, як взнали – непросту.
А потім караван порогів військкоматів,
Холодна фрази сталь: «Тебе не слав туди»,
І всі пошкодували, що склали автомати,
І мріяли, щоб правда, колись прийшла сюди.
Вона прийшла і знову у бій іде піхота,
Покликав Вас Майдан, вже сиві шураві.
Як залишалась там дев’ята Ваша рота,
Небесну Сотню тут спалили на зорі.
Приємність поколінь, трагедія і правда,
І нам слід відродити їх логіку життя.
Нехай завжди звучить салютів канонада,
Що повертає пам’ять до вдячного буття.
Анатолій Карасевич, збірка «Філософія війни»
Сьогодні вдячні уманчани традиційно прийшли до відомого у місті скверу, щоб пом'янути загиблих і віддати дань живим. Виступали керівники міста і району, нагороджували учасників бойових дій і активістів громадського життя міста і району. Вручалася матеріальна допомога родичам загиблих воїнів. Прозвучали, згідно чину, Гімн України і Хвилина Мовчання. Пролунав традиційний щорічний салют в честь пам'яті учасників Афганської війни. В складі делегації від Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, на чолі з деканом історичного факультету професором Анатолієм Карасевичем у церемонії покладання квітів взяли участь студенти історичного факультету.