Природа як Євангеліє, благовістить голосно про силу, велич і всяку премудрість Бога, і не тільки своїми небесами , а й надрами.  У  правдивості вислову М. Ломоносова  мали змогу переконатися викладачі історичного факультету, які відвідали каньйон річки Гірський Тікич, що у селищі Буки Маньківського району. 

Відкриттям для більшості став природний ландшафт геосайту та історичні події, пов’язані з діяльністю людей, які розгорталися на скалистих берегах річки Гірський Тікич. Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та методик навчання Возна Зоя Олександрівна проклала маршрут екскурсії між найбільш відомими пам’ятками геології – каньойоноподібною долиною під  назвою Вир, скелями Водяною, Радіоновою, Мокрицькою, у різні часи досліджені науковцями К. Феофілактовим, С. Радіоновим, В. Безвинним. Каньйон вразив присутніх текстурними особливостями та природною гліптикою скель, шумом перекатів, краєвидами берегової лінії.

В процесі екскурсії  розкрилося минуле старого млина та тяглість мірошництва як промислу, який підтверджують малюнки художника і військового архітектора VIII століття Анрі Мюнца. Зворушив екскурсантів звитяжний подвиг  будівельників першої в Україні сільської ГЕС, гідротехнічні споруди якої збереглися на штучному руслі річки та продовжують вражати своїм інженерним рішенням.

Огляд найбільш широкої долини річки, що розкинулася на 150 метрів  навпроти скелі Радіонова, дозволив не тільки відкрити для себе красу сірих Антонівських гранітів із ксенолітами молібденіту, але й познайомитися з трагічними сторінками єврейського населення  Буків в роки Другої світової війни. В часи німецької окупації їх використовували як робочу силу для видобування каменю буту для будівництва дороги Буки- Жашків. Доля євреїв була трагічною, про це пам’ятають старожили та ще хутір Філіція, де більшість із них закінчили своє життя.

Минають літа, вода очищує негативний досвід поколінь людей,  знову і знову вабить людей своєю  унікальною природою. Не завжди в межах лісостепової зони ми можемо спостерігати природну фабрику граніту, вік формування якого  сягає палеопротерозою.  Граніт дуже ергономічний, він здатний пам’ятати  енергетичні стани, заземляти негативний досвід, надавати людині енергії та творчих сил. Для педагогів – це камінь талісман. Він загострює інтуїцію, посилює раціональне мислення, корисний для всіх, хто зайнятий розумовою працею, особливо педагогів.

Про філософію каменю  у свій час написав Омар Хаям: « Чтоб поднять с дороги камень, наклоняясь поклонись, может єто чья-то память, может єто чья-то жизнь».

Відкриття малих маршрутів нашої Батьківщини говорить про позитивні зрушення у свідомості українців, про любов до краю, що зростає і не перестає.