Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. 21 лютого усі нації та народи відзначають Міжнародний день рідної мови, проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році в Парижі. Із тисяч мов, які існують на планеті, найдорожчою для кожного є його рідна мова. Але в історії відомо чимало випадків, коли рідну мову намагалися стерти з пам’яті народу. І кому, як не історикам, знати скільки заборон довелось пережити українській мові. Напередодні Міжнародного дня рідної мови куратор 12 групи Юлія Дідур провела кураторську годину, на якій спільно з студентами ще раз згадали всі перепони та заборони, які довелося пережити нашій рідній українській мові.

 Під час кураторської години говорили і про митців Слова, вклад яких у збереження та розвиток української мови неоціненний – про українських письменників.

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хан буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим Рильський, квiтень, 1956 р.

Плекаймо українську мову, бо вона наша рідна!