ІCТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ!
ОГОЛОШЕННЯ
50
День Святого Валентина
Вельмишановні закохані і ті, які обов'язково у цей день набудуть цього інтимного, для серця, статусу!
Деканат, від всієї закоханої душі, у Ваші надмірні знання і оригінальність, цнотливість і неповторність, вітає Вас з Днем Святого Валентина і бажає всім бути завжди коханими, відчути це найвище і найсуттєвіше благо душі, а головне - знайти свою Валентину і свого Валентина!
З наступаючим Днем Закоханих, Вас, любі друзі і Днем Святого Валентина!
В ДЕНЬ ВАЛЕНТИНА
В день Валентина я бажаю всім кохання,
Такого чистого, як сонця зранку перший слід.
Щоб Ваші всі здійснились особисті сподівання,
Й на цьому фронті не зустріли в житті бід.
А ще дівчатам, я бажаю, стрітить свого Принца,
І головне щоби навчанню він не заважав.
В роки студентські під вінцем всім опиниться,
Так Валентин, у Римі, всім історикам бажав.
А хлопцям слід забути образ Дон Жуана,
Тоді й Принцесу стрітиш Ти в житті.
І щоб вона була одна Тобі сама кохана,
На Вашім спільному життєвому путі.
Любові Вам і щастя всім в дорогу,
В думки дурного, а важкого в руки не беріть.
Любіть життя і поклоняйтесь вчасно Богу,
І зло на ближнього свого Ви не таїть.
КРОК В ІСТОРІЮ
День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — щорічне свято, яке припадає на 14 лютого. Назва походить від Святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька церква
За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною.
Войовничий імператор Клавдій вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав Указ, згідно якого заборонялося воїнам одружуватися. Валентин, порушуючи свідомо Указ імператора, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За цей й злочин його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, приймачка якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.
Наприкінці ХІХ— початку ХХ ст. у дуже популярних тоді виставах домашніх театрів однією з найулюбленіших була п'єска за старокиївською легендою про київських закоханих, яким допомогли зберегти кохання і одружитись свята Ольга і святий Валентин. Вистава існувала в кількох варіаціях, вона була збережена у пам'яті киян із старокиївських родів (сучасно адаптований варіант сценарію, що вже кілька років мандрує інтернетом, став основою для творчих прочитань і був втілений у різних дитячих та молодіжних колективах).
Час, коли «бував» святий Валентин у Києві, навряд чи можна встановити, оскільки в легенді він не визначений. Однак, судячи з її контексту, ймовірно, йдеться про пізньо - середньовічний період. За тих часів у самій Католицькій Церкві ставилися до цього святого неоднозначно. Але у низці католицьких країн таке свято було, і навіть не лише суто молодіжне.
Вірогідно, його «принесли» у Київ тамтешні гості, або кияни, які мандрували тими краями, а київській молоді свято сподобалося (що нескладно уявити). У Києві діяли, хоч і з перервами, кілька католицьких навчальних закладів для світських, де вчилися не лише католики. Можливо, якраз їх учні і стали героями тієї цікавої історії. Очевидно, навряд чи у Києві відбувалися масові святкування-валентинки, але були ж й інші локальні місцеві спудейські, магістратські, цехові свята і традиції.
Останнім часом поширилася інформація про те, що мощі покровителя закоханих святого Валентина зберігаються у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі (Львівська область). Автентичність реліквії нібито підтверджує документ Папи Римського від 1759 р.
Як свідчить о. Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. «У 1759 р. його прах вийняли із землі на цвинтарі святої Прісцилли у Римі. У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик, поклали у саркофаг і доправили до Самбора. Від того часу реліквію зберігають у нас. Але в комуністичні часи це замовчували», — сказав священик в інтерв'ю одній із газет.
В Україні День святого Валентина відзначається по-різному. Можна відзначити пластові вечірки, флеш-моби (напр. у Луцьку) та заходи у бібліотеках (зокрема, у бібліотеці НАУКМА та Вінницькій ОУНБ). Прикладом доброго, теплого сценарію вистави про святого Валентина для шкільної чи студентської вечірки є сценарій, написаний за старокиївською легендою. Під час святкування дня закоханих користуються популярністю вітальні листівки – валентинки.
Валентинка — маленькі вітальні листівки у вигляді сердечка, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Як правило, даруються на День святого Валентина.
Традиційний колір валентинки — червоний або рожевий. Часто валентинки роблять власноруч, щоб показати силу кохання тій людині, для якої валентинка і виготовляється.
Коли Валентин сидів у в'язниці, він нібито закохався у сліпу дочку свого ката — і зцілив її. Кажуть, що справа була навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочку, а та закохалася в опального священика. Перед стратою він залишив їй прощальну записку і підписався: «Твій Валентин». Звідси — і листівки «валентинки» (у ходу з 1800-x рр.).
Деканат, від всієї закоханої душі, у Ваші надмірні знання і оригінальність, цнотливість і неповторність, вітає Вас з Днем Святого Валентина і бажає всім бути завжди коханими, відчути це найвище і найсуттєвіше благо душі, а головне - знайти свою Валентину і свого Валентина!
З наступаючим Днем Закоханих, Вас, любі друзі і Днем Святого Валентина!
В ДЕНЬ ВАЛЕНТИНА
В день Валентина я бажаю всім кохання,
Такого чистого, як сонця зранку перший слід.
Щоб Ваші всі здійснились особисті сподівання,
Й на цьому фронті не зустріли в житті бід.
А ще дівчатам, я бажаю, стрітить свого Принца,
І головне щоби навчанню він не заважав.
В роки студентські під вінцем всім опиниться,
Так Валентин, у Римі, всім історикам бажав.
А хлопцям слід забути образ Дон Жуана,
Тоді й Принцесу стрітиш Ти в житті.
І щоб вона була одна Тобі сама кохана,
На Вашім спільному життєвому путі.
Любові Вам і щастя всім в дорогу,
В думки дурного, а важкого в руки не беріть.
Любіть життя і поклоняйтесь вчасно Богу,
І зло на ближнього свого Ви не таїть.
КРОК В ІСТОРІЮ
День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — щорічне свято, яке припадає на 14 лютого. Назва походить від Святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька церква
За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною.
Войовничий імператор Клавдій вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав Указ, згідно якого заборонялося воїнам одружуватися. Валентин, порушуючи свідомо Указ імператора, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За цей й злочин його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, приймачка якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.
Наприкінці ХІХ— початку ХХ ст. у дуже популярних тоді виставах домашніх театрів однією з найулюбленіших була п'єска за старокиївською легендою про київських закоханих, яким допомогли зберегти кохання і одружитись свята Ольга і святий Валентин. Вистава існувала в кількох варіаціях, вона була збережена у пам'яті киян із старокиївських родів (сучасно адаптований варіант сценарію, що вже кілька років мандрує інтернетом, став основою для творчих прочитань і був втілений у різних дитячих та молодіжних колективах).
Час, коли «бував» святий Валентин у Києві, навряд чи можна встановити, оскільки в легенді він не визначений. Однак, судячи з її контексту, ймовірно, йдеться про пізньо - середньовічний період. За тих часів у самій Католицькій Церкві ставилися до цього святого неоднозначно. Але у низці католицьких країн таке свято було, і навіть не лише суто молодіжне.
Вірогідно, його «принесли» у Київ тамтешні гості, або кияни, які мандрували тими краями, а київській молоді свято сподобалося (що нескладно уявити). У Києві діяли, хоч і з перервами, кілька католицьких навчальних закладів для світських, де вчилися не лише католики. Можливо, якраз їх учні і стали героями тієї цікавої історії. Очевидно, навряд чи у Києві відбувалися масові святкування-валентинки, але були ж й інші локальні місцеві спудейські, магістратські, цехові свята і традиції.
Останнім часом поширилася інформація про те, що мощі покровителя закоханих святого Валентина зберігаються у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі (Львівська область). Автентичність реліквії нібито підтверджує документ Папи Римського від 1759 р.
Як свідчить о. Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. «У 1759 р. його прах вийняли із землі на цвинтарі святої Прісцилли у Римі. У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик, поклали у саркофаг і доправили до Самбора. Від того часу реліквію зберігають у нас. Але в комуністичні часи це замовчували», — сказав священик в інтерв'ю одній із газет.
В Україні День святого Валентина відзначається по-різному. Можна відзначити пластові вечірки, флеш-моби (напр. у Луцьку) та заходи у бібліотеках (зокрема, у бібліотеці НАУКМА та Вінницькій ОУНБ). Прикладом доброго, теплого сценарію вистави про святого Валентина для шкільної чи студентської вечірки є сценарій, написаний за старокиївською легендою. Під час святкування дня закоханих користуються популярністю вітальні листівки – валентинки.
Валентинка — маленькі вітальні листівки у вигляді сердечка, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Як правило, даруються на День святого Валентина.
Традиційний колір валентинки — червоний або рожевий. Часто валентинки роблять власноруч, щоб показати силу кохання тій людині, для якої валентинка і виготовляється.
Коли Валентин сидів у в'язниці, він нібито закохався у сліпу дочку свого ката — і зцілив її. Кажуть, що справа була навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочку, а та закохалася в опального священика. Перед стратою він залишив їй прощальну записку і підписався: «Твій Валентин». Звідси — і листівки «валентинки» (у ходу з 1800-x рр.).
